Анастасія Мороз
Сьогодні, я не буду розповідати про академію та студентське життя, я просто порадую Вас віршем, який написала сама, як на мене зараз він найбільш актуальний.
Сніг стріхи обвиває, які виблискують від світла ліхтарів
І ранішнє небо синіє від морозу в горі,
Обпалює мороз легені, клубочки пару білі видихаєш ти.Долоні мерзнуть… пробуєш зігріти їх,
Суєш в кишені, де повно дріб’язку та купа папірців,
що мав би викинути- шкода,
То теж маленькі спогади, котрі потрібно пам'ятати.Обвішаний сумками ти стоїш і думаєш як добре,
що навчання закінчилось і вдало сесію ти склав,
залишилось лиш відчуття утоми, бажання трохи відпочити.
І ти стоїш із цим полегшенням, міркуєш, як буде добре вдома.І наближається до тебе потяг твій,
посивілий він від морозу, покритий,
ніби зірочками…І ти стоїш біля перену, чекаючи візит додому.
І мріючи про теплу постіль й гарячий чай.
Заходиш ти до потягу сідаєш і розумієш,
що лишилося ще трохи й будеш у себе вдома.
Сподіваюсь Вам сподобалося?
Хочу побажати всім гарних різдвяних свят, та вдало зустріти Новий рік, адже як зустрінеш- так і так і проведеш. Нехай ваші мрії здійсняться✨
До зустрічі в новому році?
Абітурієнт