Дорога в Острог, як щось особливе

Усім привіт. Ну що ж, вже з понеділка Острозька академія виходить на навчання у режимі офлайн. Звісно, великі потокові лекції будуть дистанційно, але це на краще. У мене дистанційно буде проходити тільки філософія. Їду в автобусі вже в Острог та пишу цей блог. Відчуття змішані, ніби і їдеш в знайоме тобі вже місце, а ніби, як перший раз, коли не знаєш, що тебе там чекає. В будь-якому випадку я рада, адже вдома сидіти вже набридло.

Студентські поїздки на навчання у мене відрізняються від інших. Адже під час зборів і в дорозі панує якась особлива атмосфера, не така як завжди. Сьогодні з самого ранку в домі була метушня. Мама готувала їжу з собою (ну без цього звичайно ніяк, дитина ж голодна не має бути). Тато виконував невеликі доручення мами. А от брат тільки чекав, коли я вже поїду, хоча ми з ним дружимо. Я збирала речі, потім думала, що можна залишити, адже все що я планую взяти, ніколи у валізі не вміщається. Коли ж все було зібрано, ми всі дружно намагалися закрити валізу, яку здавалося не можливо закрити, але ми все ж таки це зробили.

Зараз, вже сидячи в автобусі, я думаю чи нічого не забула, бо це вже як невелика традиція. Але все таки це виявиться пізніше, коли та річ буде мені потрібна. Взагалі, найкраще їхати, коли є хтось знайомий, адже дорога з розмовами проходить не помітно. Я люблю далеку дорогу, дорозі багато думаю. Задивляючись на пейзажі на думку, приходять найрізноманітніші переживання чи події з життя. Це як маленький сеанс медитації. Ніколи не думала, що мої поїздки в Острог будуть такими іншими, особливими, не схожими на інші. Але це так і кожну я чекаю з нетерпінням. Можливо, це будуть одні з найкращих спогадів про студентське життя.