Вікторія Дудко
Я студентка-журналістка. І ця інформація дивує мене знову і знову.
Чудесно мати можливість отримувати знання, розвиватись, пізнавати щось абсолютно нове та ще вчора недосяжне.
І тішитись, так щиро й безтурботно, новому дню. Дню, в якому різко може змінитись розклад; дню, який можливо потішить чудесним багряним світанком, а може сіро посміхнеться легеньким дощем; дню, в якому неочікувано з'явиться можливість провести вечір в товаристві людей, не рекомендованої для опрацювання літератури. А якщо й не з'явиться-нестрашно, бо "нема ліпшого земній людині над те, щоб душа її бачила добре із труду свого"(Біблія), тому й звичайна рутинна праця тішить.
Щойно одногрупниці принесли мені оладки, щоб підбадьорити після всіх неприємностей дня(хоча вони все одно поділилися б, незважаючи на настрій?). Часто ми разом ходимо в універ, деколи тулячись вчотирьох під однією парасолькою, після чого гаряче дискутуємо на парах, а потім знову йдемо... незмінно разом. І так добре ввечері зібратись на чай, щоб кожен приніс щось смачненьке, і говорити-говорити-говорити. Хотілося б до ранку, але гуртожиток зачиняється в 11. І більше нічого не треба.
Дивує мене й те, що навчаюсь на журналістиці. в дивовижній групі, серед вражаюче творчих, романтичних і мрійливих. і серед вражаюче послідовних, витриманих та ерудованих.
Не вірю, що це зі мною. Але так і є. Я - студентка. Я щаслива
Це я до того, що завтра День студента))
Абітурієнт