Рутинний будень

7:00  Прокидаюсь. В кімнаті сама, сусідки на дистанційному. Хвилин десять просто сиджу, втупившись у вікно. Протягом цього часу долинають десятки дзвінків будильника, стіни в гуртожитку надто тонкі. В цілковитій тиші чую все. Майже все. Заварюю чай, молюсь, збираю речі, перевіряю розклад: чи нічого не змінилось з минулого вечора.

8:30  Виходжу. Іти мені хвилин двадцять, але завжди люблю мати час для екстрених ситуацій та й просто щоб прийти трошки швидше. Обираю шлях. Їх є декілька - велелюдний, де до всього ще й роблять ремонт тротуарів, та самітний, дуже милий та спокійний(але не завжди, часто на ньому зустрічаю декілька одногрупників,а з ними не засумуєш).

12:30  Блаженне явище розкладу - “вікно”(час, коли немає пари). Спочатку не розуміла того, наскільки масштабними та ефективними можуть бути дві вільні години, тому просто просиджувала їх в парку біля університету. Було безцінно, парк надзвичайний, та й справ зовсім не було тоді. Зараз же намагаюсь зробити домашку, прочитати щось корисне чи спланувати наступний тиждень.

17:10  Повертаюсь додому. Заходжу в АТБ. Він зовсім близько від Нового корпусу, тож заглядати туди після пар - найзручніша побудова маршруту.

17:20  Йду вузенькими острозькими тротуарами(зараз ще вужчими через ремонт). Обганяю пішоходів. Хоча ні, не так, швидше вони мене, я-бо люблю ходити повільно. До речі, саме в Острозі дізналась, що таке “студентські затори”. Кумедна, але часто досить дражлива річ. 

Повертаю - попереду простягається широка вулиця із надзвичайно красивими будиночками, фруктовими деревами та привітними(майже всіма і майже завжди) хазяями.

20:00  Встигаю приготувати поїсти, помити посуд, глянути новини і здивуватись кількості витраченого часу. Йду в душ - ідеальний час, черг ніколи немає.

22:00  Лягаю спати. Жартую. Роблю домашку, п’ю чай та мрію. А йду спати я по-різному.

Додатково: попередній пост був першим і пробним, тому й виглядає так непрофесійно. Сподіваюсь, ви спостерігатимете мій ріст цього року. Вірю, він буде