Вікторія Дудко
Всім привіііт!
Печально, що так випадаю з блогерської рутини. Просто не люблю писати про життя, коли нема чіткої теми і посилу. Тим не менш, хочу комунікувати з вами(хоч і дуже однобоко. шкода, що мало хто пише).
Кожного разу, коли сідаю за написання листа-блога вам, згадую себе в цей період рік тому. Минулого травня ми звикали до нових слів у своєму лексиконі, переживали перший жорсткий локдаун, думали, чи треба нам те ЗНО, якщо все одно всі помремо, але не зупинялись. Бо людина має робити свою роботу якісно, бути готовою до всього і не шукати виправдань.
Зараз бачу винагороду за свої старання і готовність - мені прекрасно вчитись в академії. Переконалась в чесності та прозорості усіх університетських структур, компетентності викладачів, принциповості. Як згадаю, ще рік тому гнівно сипала роздумами про те, навіщо університет, коли так мало фахівців, ринок переповнений, люди не знають, чого хочуть. Я хотіла зробити по-іншому, хотіла мудріше. Хоч і вступила в ВНЗ, таки довела, що є інша модель. В Острозі росту інтелектуально, соціально, духовно. І дуже цьому тішусь.
Ти, може, переживаєш щось подібне зараз, і мої роздуми наштовхнуть на якесь вирішення. Не хочу агітувати вступати в університет чи, тим паче, Острозьку академію(хоч розумію, що мої блоги виглядають як суцільна пропаганда). Пропоную мислити критично, бути готовою(им) до відкриттів та помилок. Ти, головне, трудись, а там все буде)
Абітурієнт