Тетяна Лісовська
Я Лісовська Тетяна, студентка першого курсу спеціальності українська мова та література (Літературна творчість), у простонароді творчиня, будемо знайомі.
Привіт усім, хто з тієї чи тієї причини, з хорошим або поганим настроєм, але все ж відкрив цей блог першокурсника. Залишайтеся зі мною і я розповім вам про те, як потрапила в казку та про один із найбільших страхів першокурсників. Маленька передісторія: 14 вересня у всіх першокурсників Острозької академії відбулася урочиста інавгурація. Так-так, згадайте всі уривки з іноземних фільмів, усе це наяву, тільки у 10 разів краще. Мантії, урочиста обітниця, ледь помітне хвилювання студентів, атмосфера, що змушує відчути себе особливою, такою, що справді здатна змінити світ. Потім, коли ми прямували на місце для загального фото, нас зустрічав ректор та зі щирою посмішкою говорив: «Посміхайтеся частіше!». Та я була на сьомому небі від щастя, що все ж зробила вибір на користь ОА. Один з фактів про мене, який вам потрібно знати – я люблю записувати для себе плани-звернення. От і на початок мого яскравого студентського життя, коли я така вмотивована після інавгурації, прийшла в Острозьку академію, в мене теж був заготовлений план:
Дивлюсь на це неподобство у вигляді порад для себе і благаю майбутніх першокурсників не робити моїх помилок (можете зробити свої ? ) Про «не будьте суворі до себе» це 100% правильно, запам'ятайте і повторюйте тричі на день, а от інше - чисте безглуздя. Чому? А тому, що чим швидше ви поборете свій страх, тим приємніше буде далі, до того ж в ОА всі мегапозитивні і завжди готові допомогти. Не варто ставити собі якісь межі, можна робити все поступово, не звалюючи наполеонівські плани на другий чи третій тиждень.
У цій історії, життя вирішило мене провчити. На початку другого тижня, тобто тижня, де я мала почати зарекомендовувати себе як особистість і все моє студентське життя мало піти, як ніж по маслу, стався епікфейл – я захворіла. Не ковід звичайно (мийте руки з милом!), але теж досить неприємненьке ГРВІ. І от тепер я вдома, міряю температуру кожні 2 години, поки за 130 км, в омріяній ОА, вирує життя першокурсників, нажаль без мене. Чи уявляла я, що зі мною станеться щось подібне? Ні, навіть у найгірших сценаріях. Як буду розбиратись із пропущеним матеріалом та боргами з практичних? Складу план) Ще незнаю, але вірю в happy end цієї історії.
Отже, життя – річ непередбачувана. Ти можеш добре здати ЗНО, вступити до омріяного вузу, навіть на державне, на факультет з яким у тебе спорідненість душ, але почати навчання із тижня відсутності.
Що буде далі, передбачити важко, але мені вже страшенно цікаво, сподіваюсь вам теж. Одягайтесь тепліше, пийте чай,не хворійте, і за доброю традицією Острозької академії – я люблю вас, хоча поки, що й незнаю.
Абітурієнт