Олеся Петрова
що ж, я знову тут.
чесно кажучи, нічого нового я вам не можу розказати, адже в ОА досі дистанційне навчання, а студенство потроху розлазиться по своїм домівкам (що дуже сумно, без сарказму). тому я подумала та вирішила написати вам про свій звичайний день трішки в незвичайній формі для блоґу. сідайте зручніше, наливайте собі чаю, діставайте печиво та слухайте.
.
.
.
я вже не сплю. сонячні проміння нахабно пролізають в кімнату та розплющують мої очі. що ж, 1:0 в користь тебе, сонцю. треба прокидатись.
.
роззираюсь навколо, моя сестра успішно бачить десятий сон. звісно, я могла би позаздрити, що я теж могла б спати, але знаю, що незабаром пролунає будильник, тож насолоджуватись залишилось недовго, сестричко.
.
а от і він! яка несподіванка. зловтішно посміхаючись, спостерігаю, як вона бурмоче щось під ніс, ліниво встає та вимикає будильник.
.
тепер саме час починати рутину. алгоритм дуже простий.
.
спершу поставити чайник, аби заварити чай.
.
тепер приготувати омлет.
.
доки мій сніданок вичахає*, переодягаюсь, беру зубну пасту та щітку та йду вмиватись.
.
звісно, у туалеті зустрічаю знайомих, веду пусті світські балачки
.
(- сьогодні маю шосту пару - справді? - ага - співчуваю - дякую)
.
повертаюсь в кімнату, снідаю і залишилось 20 хвилин до початку пари, тож хапаю книжку (залишилось прочитати тільки 120 сторінок, хах!).
.
тепер пари. підключаюсь до гуглміту. звісно, обговорюю багато подій, дискутую з сестрою, розпитую викладачів щодо теми лекій або практичних та додаю в закладки нові книжки, а на перервах заварюю ще чаю.
.
коли все закінчується, відпочиваю і готуюсь до завтра.
.
а що ж завтра?
.
завтра починається тим, що я вже не сплю. сонячні проміння нахабно пролізають в кімнату та розплющують мої очі.
.
.
.
* вичахати - охолонути
Абітурієнт