Для кожного...❤️

Привітик, мої любі читачі! Сьогодні в мене до вас одне важливе прохання: просто відчуйте мене і мій внутрішній біль. Думаю, усім відомо, що 21 листопада в НАШІЙ країні відзначається День гідності та свободи! Я давно хотіла висловити своє суб’єктивне ставлення до ситуації, яка склалася в НАШІЙ державі. І вважаю, що саме зараз, маючи можливість звернутися до чисельної аудиторії, не в праві проґавити цей шанс. Сподіваюсь, що мені вдасться пробудити свідомість хоча б одного громадянина НАШОЇ держави. Адже прикро, коли більшість із нас, забуває, що МИ – УКРАЇНЦІ !!!

Мені було всього 10 років, у моїй пам’яті дуже чітко закарбувалися ті страшні часи 2013, 2014 років. Усі телеканали повідомляли про те, що відбувалося на Майдані. Люди втомилися мовчки терпіти, вони жадали справедливості, чесності, правди. Як же це схоже на НАС – УКРАЇНЦІВ, людей, які не бояться абсолютно нічого, коли йдеться про свободу та гідність КОЖНОГО З НАС. До нині невідомо скільки людей зібралося разом, об’єднавшись в одне єдине непереможне ціле, які там, на Майдані, невтомно боролися за НАШУ Україну! Страшно згадувати про кількість загиблих у цій кровавій боротьбі, але МИ не повинні НІКОЛИ забувати про тих, хто стояв до останнього, не лише заради себе, а й за КОЖНОГО українця. Я так добре пам’ятаю, як сильно стискалося моє маленька серце в грудях, коли НАША «Небесна Сотня» постійно зростала в чисельності. Так, вона давно вже не «сотня»… Адже ми втратили набагато більше гідних громадян своєї держави! Саме тоді слово «патріот» набуло абсолютно іншого значення. Патріотами вважаються ті, хто боровся за НАС безпосередньо на Майдані, хто допомагав їм зі своїх домівок і багато інших людей, які, не маючи можливості втрутитися, все одно всім своїм серцем ЛЮБИЛИ УКРАЇНУ і ВІРИЛИ в неї. Нового значення набуло і слово «волонтер», з того часу, це ті люди, які допомагали морально і матеріально НАШИМ ГЕРОЯМ.

Вам напевно відомо, що в цих подіях яскраво та дуже неочікувано проявили себе студенти. Адже здавалося б молодь, яка ще можливо й не усвідомлює всього, що відбувається навколо і, водночас, яка готова навіть на самопожертву заради НАШОЇ держави. Я дійсно горджуся ними, для мене вони – герої, рятівники, захисники… Називайте їх так, як вам більше подобається, але це ті люди, які забезпечили майбутнє для мене і всіх наступних поколінь. Зараз я теж студентка, тоді багатьом із них було стільки ж років, як мені. Тому я щаслива навчатися в університеті, де виховують «українську еліту». Спочатку я не зовсім уявляла як саме це відбуватиметься, але зараз я чітко зрозуміла, чому навіть на економічному факультеті ми досконало вивчаємо історію України, українську мову й усвідомила, що всі отримані тут знання я хочу використовувати для того, щоби моя країна розвивалась, процвітала і «дихала на повні груди»!

Для мене дуже важливо бути гідним продовженням тих, хто тоді боровся за Україну. Адже в ті часи, коли я не могла нічого зробити, вони відстоювали мою свободу, а тепер моя черга боротися за щасливе майбутнє моїх нащадків. Так як люди, які робили це для мене пробудили в мені любов до своєї країни та відповідальність за її становище. Саме за це я їм безмежно вдячна і хочу продовжити їхню благородну справу, можливо, не так радикально, але обіцяю, що зроблю все для МОЄЇ України!

Закликаю кожного, хто це читає, не стояти осторонь, тому що тільки РАЗОМ – МИ СИЛА!!!??