Рідний спудейський вулик

Коли в житті з'являється ще одна твоя роль під назвою "студент", за нею ж слідує головна технічна задача: знайти більш-менш комфортне житло в ще невідомому місті. Багато від кого чула, що чудовим варіантом в Острозі є квартира, адже ціни не захмарні, а умови і справді чудові, та й немає так багато сусідів. Я ж знала відразу, що хочу в гуртожиток і ніяк інакше, бо ж це ще один стовідсотковий спосіб відчути на собі справжнє спудейське життя. Тому сьогодні я розповім тобі про мій студентський вулик, який замінив домівку.

Гортаючи стрічку Інстаграму, я бачила безліч оголошень про те, що "дві дівчинки без шкідливих звичок шукають квартиру біля академії з хорошими умовами", а потім відразу ж нервово поглядала на свої виклики, бо ж чи не пропустила раптом дзвінок з Острога про повідомлення, що мене нарешті заселили. Розуміла, що панікувати немає чого, бо в мене були привілегії у вигляді пільг, але все одно трохи нервувала, що зараз дадуть кімнату останній, з поганими умовами та далеко від університету. А які будуть сусідки...

Зараз, озираючись на ці думки, я сміюсь, тому що склалось все найкращим способом: заселилась я в найкращий гуртожиток Острога — академічний дім, в простонародді кажуть "ад", де є постійне опалення, гаряча вода, чудово облаштовані кімнати (в деяких з них навіть є свій душ), зручні кухні і спільні душові. Коли я запитала про сусідок, то ввійшла в приємний шок: однією з них була моя однокласниця, яка також вступила до Острозької академії. Тоді я зрозуміла, що жити тут мені буде максимально комфортно та весело, адже окрім, як згодом виявилось, дуже класних співжительок, в гуртожитку вже знаходилось купа моїх знайомих, а потім і одногрупників. Тому, ти вже можеш зрозуміти, що тут мені не буває сумно.

Та й взагалі, в "аду" немає часу для поганого настрою, тому що ти або вчишся, або готуєш, або прибираєш в кімнаті, або заспокоюєш свою маму, яка дуже хвилюється за твоє самостійне життя, або смієшся, граючи в правду чи дію з друзями, або випадаєш з життя на пару годин, приходячи в 305-ту. ? Мабуть, це один з найголовніших плюсів гуртожицького життя — бути приємно заклопотаним. Саме через це відчуття я ніяк не можу повернутись додому до батьків з самого початку карантину, бо дім вже тут. В невеликій кімнатці з двоярусним ліжком.