Острог - місто-революціонер з чашкою чаю в руках

Ніколи не знаєш, коли твоє життя розвернеться на сто вісімдесят градусів, правда? Це може бути якась невеличка дрібничка або ж найяскравіший спогад за весь час. У кожного ця майже непомітна межа проходить по-різному. Що ж, мене звати Юля, я майбутня випускниця Острозької академії зі спеціальності "Комп'ютерні науки" і сьогодні збираюсь розповісти вам про той свій, особливий момент.<]p>

В Острозі я бувала ще маленькою, мабуть, було мені років дев'ять. Я приїздила до своєї сестри, яка навчалася тут, в гості, прогулятися містом та просто провести гарно з нею час. Чесно, маю "курячу" пам'ять на дитячі спогади, але точно скажу, що з того часу Острог асоціювався в мене не тільки з якісною освітою, а й з чудесними баранами в академічному парку. ? Саме тоді я подумала, що це сто відсотків щось більше, ніж просто університет. Це дім, його атмосфера і батьки водночас. Академія принесе тобі комфорт, домашнє тепло та ще й виховає тебе на додачу.

Вдруге я вже завітала до нашого містечка в шостому класі зі своїми однокласниками. Нам проводили цікаву екскурсію, розповідали про історію академії, а я то все слухала і в перервах торочила найкращій подрузі на вухо, що дивись: тут я буду вчитись! Баранів вже, щоправда, не було. ?

І, символічно, на третій раз, на третій мій приїзд стався революційний переворот у моїй свідомості. Це відбулось раптово і неочікувано, але я точно зрозуміла в чому справа. Варто було лише моїй нозі ступити на гарячий асфальт, вийшовши з маршрутки "Рівне - Острог", як я різко перестала бути "не собою". Саме не собою, так, тому що, виявляється, я була зовсім не тією людиною, якою гадала. Маршрутка поїхала, а я навіть й не глянула на неї наостанок. Лише йшла вперед з новим відчуттям в грудях. І посмішкою. Широкою, яка досі не зникає з мого лиця, поки я у вже рідному місті.

Зрештою, що ж таке Острог? Це атмосфера Хогвартсу, запах піци, коли проходиш біля "Маестро", чай з імбиром в кафетерії, слова "Доброго дня!" просто повсюди, впевненість в собі, приємна заклопотаність, бажання бути першою, палаюче відчуття лідерства десь під горлом, сміх на лекціях з дискретної математики, неочікувана жага виступати перед публікою після практичних з української мови і, звичайно ж, люди. Різні, але водночас чимось схожі. Мабуть, подібні цим "острозьким інтелектом", як я його називаю. Його ви точно можете помітити у студентів старших курсів, тому що в перших він лише формується. Але обов'язково з'явиться з часом. Тому що Острог виховує, пам'ятаєте? ;)