ЖИТТЯ В МУРАШНИКУ?

Особисто у мене, студентське життя асоціюється з гуртожитком. Завжди хотіла спробувати  пожити в ньому. Стереотипно думала, що це буде повний хардкор з тарганами, душем з грибком і з жахливою звукоізоляцією між кімнатами? Але ці думки мене не зупиняли, я навпаки хотіла відчути всю цю атмосферку?

На диво, гуртожиток Острозької академії мене приємно здивував. Чистенько, не смердить, дрібні коричневі "друзі" не бігають. В кімнаті пластикові вікна, в моїй навіть є раковина з гарячою водою??

Знайомлюсь з однією сусідкою - приємна мила дівчинка, на 2 роки старша за мене. Інша приїжджає рідше, але вона теж гарна особа? Все було супер. Перший тиждень...

Оххххх, наскільки я недооцінювала можливість мати особистий простір у  себе вдома. Що з ним не так в гуртожитку? Його банально немає??‍♀️ Кожен мій крок контролюється поглядом співмешканки. Мої вуха  вимушені слухати музчні композиції, які ну зооовсім не відповідають моїм смакам та вподобанням. Сон? Нііііііі, не чули. Засинаю під звуки набирання тексту на ноуті і під світлом настільної лампи. Для мого організму це справді складно, тому просто чекаю, поки моя співмешканка завершить своє навчання?

Мій висновок: "приємна людина" ≠ "людина, яка буде розділяти твій світогляд" Всі ми надто різні, і це нормально не зійтися поглядами з ще декілька днів тому невідомою людиною.

Але це все такі дрібниці, якщо чесно? Це ж так класно варити на кухні яйця і щоразу балакати з новими сусідами, сказати комусь" привіт" в коридорі, а через секунду піти разом пити чай, пройти випробування електричною плиткою 90-х років, щопонеділка наповнювати холодильник домашньою їжею та пригрщати нею друзів, щоб в п'ятницю їсти мівіну?Ну і звичайно, мило посміхатися вахтерці, щоб вона дозволила прийти пізніше, ніж можна?

Точно знаю, що мені буде, що згадати!