Діана Кодратюк
Прокидаюсь. Вранці дописую домашнє завдання, бо вдома відкладаю його на останній момент. А куди поспішати? Поснідати можна й під час першої пари, головне не забути вимкнути мікрофон.
Пам’ятаю, як випадково його увімкнула під час активного поїдання мого салату, голосно брязькаючи виделкою по тарілці.
“Хтось щось жує?”
Підіймаю очі на екран ноутбука і бачу увімкнений мікрофон лише у мене та у викладача англійської.
“Міс Кондратюк, смачного”, - пролунало у відповідь на моє мовчання.
“Дякую”, - сміючись відповіла я.
Після того незручного моментику на перших парах з англійської я сиджу голодна і чемно чекаю перерву.Але нічому мене життя не навчило. Останнього разу на парі з інтернет-журналістики мою відповідь перервали макарони на плиті, вода з яких активно почала википати.
Ліжко застеляю, коли у нас вікно. Зазвичай це друга або третя пара. Інколи в цей же час затримуємося з одногрупниками в гугл міті, щоб дізнатися, як хто поживає. А далі знову пара. Якщо практична, то налаштовуєш себе на мозковий марафон уважності ще на перерві. Щоб заробити бали на онлайн-занятті не достатньо гарно орієнтуватися в темі, потрібно бути ще й досить кмітливою, щоб натиснути на мікрофон першою, щоб слово дали саме тобі. І тут в твоїй голові з’являється дилема: бажання заробити бали, чи як випадково не перебити одногрупника.
Нууу, я в жодному випадку не жаліюсь (ні, жаліюсь).
В будь-якому разі це цікавий досвід, буду розповідати своїм дітям і внукам, як бачилася з одногрупниками на 1 курсі через віртуальні кружечки з фотографіями. Сподіваюсь, що не тільки мої нащадки цього не застануть, а що і я зовсім скоро повернуся в затишні стіни ОА) Досвід досвідом, але ніщо не замінить живе спілкування, проводити студентські роки в стінах своєї кімнати зовсім не хочу
(
Абітурієнт