ШКІЛЬНІ СПОГАДИ

Літо, я завершила перший курс (ну майже), саме час пригадати моє навчання в школі. Думала, що буду надто ностальгувати за шкільною атмосферою, але не так склалося, як гадалося. Розумію, що студентське життя значно цікавіше за шкільне, тому і часу сумувати немає?. Та й клас в нас не був надто дружним, було весело, але зрозуміло, що після випуску ми бачитися не будемо (але, хто зна).

Я отримувала відзнаки “за активну участь у громадському житті ліцею”, що додає фарб у мої спогади. Я любила участвувати в різних позашкільних заходах, співати на концертах чи бути ведучою, марширувати у центрі міста і так далі, класика.

У мене були різні періоди моєї “слухняності” як учениці. То я була серйозною відмінницею, то безвідповідальною хорошисткою, то любила посперечатися з вчителями. Але більше все ж пам’ятаю, як любила будувати з усіма дружні стосунки (це вже було в найсвідомішому віці). Оххх, зараз так соромно за те, що мене веселило, за те, як ми проводили час на перервах, за якісь абсолютно беззмістовні розмови, дитячі образи. Але це так круто розуміти, що я поступово переросла всі ці етапи і тепер це усвідомлюю!

В середніх класах весело було чергувати в коридорах і будучи дрібною п’ятиклашкою казати старшокласникам : “НЕ БІГААААААЙ!!!!”. Святкування Масляної з поїданням налисників та проведення розважальної програми на Андрія із попиванням гарячого узвару на подвір’ї мого ліцею, спортивні естафети та дні тренувальної евакуації, які всі любили за те, що нас відпускали з уроків, співи з гітарою в спортивній роздягальні (після того, коли ви в темряві заховалися в ній від вчителя і той вас не знайшов) - це так об’єднувало, веселило і продовжує піднімати настрій навіть тепер, коли перетворилося просто в спогади?

Це були прикольні часи, пам’ятаю, що вчитися було складно, хоча тепер думаю : “Пфффф, деточка, розслабилася б”.

Але я ні про що не шкодую, вдячна всьому. що відбувалося у моєму житті і робило мене такою, якою я є зараз❤️