Хто я та як себе знайшла? ?

Коли я вступала до університету, то багато ровесників моїх батьків казали, що це буде найкращий період у моєму житті. І я з ними згодна! Бо саме тут я, хоч і трохи, але відчула, що таке бути дорослою та відповідальною ??. Саме тут я пізнала себе, свої цілі, бажання, характер, моральність ?.

Подаючи заяву, я не знала, що мене чекає. Якщо чесно, то вступала на свою спеціальність, бо любила робити презентації і писати реферати, тобто опрацьовувати інформацію ?. Мені цього було достатньо ?. Але зараз, після всього 6 місяців, я чітко знаю чого хочу, до чого прагну і як мені цього досягнути ?. Я мрію стати HR-менеджером, хочу вивчити англійську та польську, вдосконалити інші знання та навички, відкрити власний бізнес, до закінчення університету повністю себе забезпечувати, подорожувати по всьому світу та дізнаватися все більше ??.

І це справді чудо, бо я ніколи не чула таких історій. Я і сама була в групі людей, які переживали, що «це може бути не моїм» ?. Я думала «а раптом по закінченню я зрозумію, що не захочу працювати за спеціальністю?» Але, на щастя, мені поталанило. Зараз я одна з найщасливіших людей. І левову частину до цього доклав саме мій найкращий ЗВО – Острозька академія ??‍?❤️.

Саме тут мені показали, чого я варта та на що здатна. Я почала вірити в себе та в свої цілі. Довели, що все, про що ти тільки мрієш – може стати реальністю. Але пояснили, що все не так просто. Для цього треба наполегливо вчитися, працювати і не здаватися ?️. Бо життя непередбачуване і на шляху до успіху буде багато перешкод, але ми вчимося саме для того, щоб їх переступати?.

Хорошим прикладом для цього стало багато людей: від первокурсників до адміністрації закладу. Коли чуєш історії однолітків та чому вони вступили на свою спеціальність і чого прагнуть, то починаєш думати: «Трясця, це круто і це надихає!» ? Коли спілкуєшся з випускниками (неважливо коли вони закінчили навчання: 1 рік тому чи 15), які розповідають про успіхи в кар’єрі, житті та наскільки вони щасливі, ти думаєш: «Трясця, це ще більш круто і більш надихаюче!» ? І з того часу розумієш, що те, чого ти хочеш, не так і далеко. Варто всього лише протягнути руку. Ніяких зірок та казок, адже все реально! ?

Ось такий вийшов пост-сповідь. Пишу це все на емоціях після дня, коли мала можливість поспілкуватися з кількома випускниками та старшокурсниками, які мене і надихнули на написання ?. Сподіваюся, що це було інформативно та цікаво для вас і що у вас усе вийде (як і у мене). До наступних постів! ??