Part 10. "Стартуємо на фініші" або "Нокаут - для слабаків, тут ми кладемо на лопатки"?

Вітання моїм най-най-найкращим читачам і читачкам!❤

Як ви, люди? Сподіваюся, що ще маєте силу для своїх " останніх днів"? у школі/університеті чи де ви там ще навчаєтеся) бо я , якщо чесно, тримаюся ледве-ледве.

     Оце викладачі запитують :" Як ваш настрій? Де було легше в школі чи тут, в університеті?", а моя УФ-11 якось відмовчується?, бо знає - зараз кожному непросто.

    Ми, філологині, матимемо два екзамени: з історії України та літературознавства. Я ніби й усвідомлюю, що весь час усе вчила, не пропустила жодної лекції чи практичного заняття, завжди намагалася , та й врешті-решт, вчасно надсилала  будь-які завдання. Та на душі якось ... " ніби хтось нігтем по шкільній дошці ".? "І чого б то ?", - думаю я.

    Завжди така впевнена в собі, жарти жартую, ну , правда, іноді й поплакати хочеться, але ( дивно звучить) - немає часу. Немає часу на дипресію чи ще щось, хоч і відчуваєш, що неймовірно втомилася, морально й фізично. І невідомо чому ця втома знайшла своє місце в тривозі, ну і на шкірі обличчя-  я, як ялинка, в маленьких червоних прищиках, з великими красивими колами під очима?.

   Кажу собі:" Аліно, давай, пиши це завдання, читай!",- а думки вже в завтрашньому дні, де я успішно провалюю практичні. Чого так? Напевно, від втоми запрограмувалася на негатив. Досі підтримую всіх, кого можу: і старосту свою , сестру( яка теж ниє, бо цього року складає ЗНО з математики , і, як і я, в ній не дуже шурупає), колишніх однокласниць, кращих подруг, в яких теж зараз сесія. Власне, теж роздумую над тим, як добре завершити цей семестр.

  І заспокоюю себе, що все не так погано, як здається: я вчу те, що люблю. А ще  помітила, що трохи злюся, коли хтось дуже  хоче мені допомогти, бо, власне, думаю, що краще за мене цього ніхто не зробить?‍♀️ ( а якщо й зробить , то це буду не я і не моя заслужена оцінка), а ще не люблю просити поради. От відчуваю себе якоюсь тупою, знаю: це дивно, бо не всі повинні все знати, просити допомоги - норма, приймати її - теж,  але часто Аліна така самокритична, так далеко забігає?‍♂️, що потім змушена дуже довго відновлювати дихання й розбиратися з самооцінкою.

  Але я , власне, ось чому пишу, любі мої. Сподіваюся ви пробачили Аліні довгу відсутність, бо вона мала купу справ і поки це все розгребла, то ледве не з'їхала з розуму. Так от ( щось я все втрачаю суть), любі мої, тримайтеся.?

   Не падайте духом, бо я з вами. З вами якщо хочете, то й поплачу і нарікання на долю вислухаю, бо ми всі люди. І всі втомлюємося, розчаровуємося, сердимося через погану/несправедливу оцінку. Це нормально. Нормально.

Ви, як я, зараз глибоко вдихнете й видихните і як то там:" Увімкну музику?, зв'яжу волосся в пучок та зроблю це". Зробите всі, повірте. І до екзамену встигнете підготуватися, і напишете чи " розкажете" ви його, як слід, бо маєте вірити в себе. Я, наприклад, завжди в себе вірю, навіть якщо щось не виходить, вірю в те, що наступного разу зроблю це  в 10000 разів краще. І ще ніколи не було навпаки.

    Отож звертаюся до кожного: і до подруг, і  до школярів, і до своєї УФ-11. Я не перестану повторювати, що люди можуть все, просто часто себе недооцінюють , або не хочуть виходити з зони комфорту, аргументуючи : "Я не вмію/ не знаю/не вийде". Навчишся, дізнаєшся і зробиш,  тільки спробуй❤ ( може потім "як підеее" ?).

У будь-якому випадку- здаватися рано,  я ж  теж ще  " на плаву"?‍♂️! І гарного вам завершення сесії/першого семестру.? Бережіть себе!

     Ваша @alina_danylyuk_ ?