Аліна Данилюк
Привіт, мої хороші! ?
Як ви? Як самопочуття? Висловлюю надію, що все гаразд)? У мене неймовірно радісна новина. Та-да-да-дам, ми виходимо на змішану форму навчання.? Отже, це означає:
• Тепер я зможу відчути себе повноцінною студенткою? ;
• Побачити своїх одногрупниць і поспілкуватись віч-на-віч? ;
• Нарешті зможемо зібратися кімнатою та піти кудись на «кімнатно-дівочу» вечерю? ;
• Зняти відео , які вже давно повинні були б бути зроблені? , але через карантин, залишались на стадії «паперового висловлення»;
• Погасати по всій академії, відчуваючи те, як її дух поступово наповнює твоє серце❤ та багато-багато іншого)
Звісно, ми продовжуватимемо носити маски? та дотримуватися дистанції, є певні кількісні обмеження людей на тій чи тій території, але це вже зовсім не дистанційка, яка стомлювала мене фізично та емоційно? (
Так, я знаю, що будь-якого дня ми знову можемо піти на карантин, я вірю в те, що наступного разу таки зможу адаптуватися ще більше до онлайн навчання, та все ж – зараз у мене просто море почуттів, переважно позитивного характеру.??
Але - не знаю, що б це ще таке розповісти. Якщо чесно, то останнім часом я почувалася не зовсім добре, називається це «емоційним вигоранням»? , якщо мене не підводить пам’ять. Розумієте, вдома мені було важко, в гуртожитку , звісно, трохи краще, але оце постійне «сидіння» в ноуті ? більше 7 годин на добу неабияк позначилось на моїй психіці. Я стала нервова, знову почала боліти голова, її стали навідувати якісь нав’язливі думки, спала я по 6 годин , почуваючись неймовірно спустошеною, обділеною увагою чи навіть любов’ю? і хоч батьки телефонували мені кожного дня, але ліпше не ставало. У п’ятницю я не поїхала додому, бо в суботу мала ще 3 пари , а моя сусідка залишила мене одну, напризволяще( це я трохи драматизую?? ). Хоч Аліна завжди любила тишу й спокій, але тієї злощасної п’ятниці, думала, що полізе на стіни. ?
У суботу таки приїхала додому. Буквально два дні і я почуваюсь значно краще.? Можливо, це тому, що вчора мала змогу зустрітися з нашим тьютором і половиною групи, хоч це було онлайн, та ми поговорили в більш домашній, неформальній атмосфері з чашкою чаю/кави☕ . Було круто) А ще я нарешті зустрілася з друзями-однокласниками. І знову такі сумно-смішні емоції?? … ти сумуєш за ними, але так неймовірно радий чути, пригадуєш, а як то воно все було і кожен розповідає про те, як змінилося його життя з вступом до ВНЗ. Усі ми досить швидко стали дорослі?? , почали самі собі готувати їжу? , купувати продукти і слідкувати за своїм здоров’ям, успішністю, чистотою місця, в якому живемо, гардеробом? - це класно. Справді, класно, але трошки сумно(хоча, можливо, це тільки мені так здається).
На цьому все , дорогі мої читачі й читачки. Скоро я писатиму знову. Всіх люблю? й бажаю хорошого-хорошого настрою та продуктивного тижня! ?
Ваша @alina_danylyuk_ ?
Абітурієнт