Аліна Данилюк
Усім привіт! ✌
Сьогодні з вами знову я, яка змушена повідомити прикру новину – від Аліни втікло натхнення(?
Часом тиждень виношуєш, як ту дитину, ідею, про що буде блог, а часом і ніяке «виношування» не допомагає. ?Я б могла завжди писати вам про книжки?, бо досить багато читаю, могла б розповідати про кожен день свого життя, бо воно в мене не таке вже й жахливе і я його люблю, могла б писати про свої справи на любовному фронті?, та мій блог не зовсім для цього. Усе могла б … ну, власне, усе й можу, але якесь це все – не те.
Напевно, пора сходити до нашого студентського психолога, пані Вікторії. Піднятися отуди на 5-тий поверх, в її так би мовити « кабінет», до ворсистого коврика, в який запускаєш пальці, коли нервуєш, м’якого дивану та ароматичних свічок.? Напевно, пора… але ми ж на онлайні, аааа.? Знаєте, я завжди була тією, яка знайде плюси в найбезглуздіших, найгірших ситуаціях, але дистанційка вкрала цю мою особливість. Хоча… якщо я почну аналізувати, то, напевно, дійду до того, що все, врешті-решт, не таке жахливе і я трошки перебільшую.
Хочете правди? Я любила? цю дистанційку, але вона як поганий родич, думаєш побуде тижнів зо 3, а насправді на зо 3 місяці зостається. І ти з нею зживаєшся, ніби й щось хороше до неї відчуваєш ( хоч вона й дратує , зараза) , але молиш Бога , щоб вона забрала її речі і тихенько поїхала назад. ?
І от родичка знову приїхала. ?Класно, правда( як каже наш викладач)? Але ж ми з нею руки склавши не сиділи, а щось робили.Що?Ну зараз розповім.
По-перше, кожного дня почали займатися спортом.?♀ І якщо в Острозі я це робила тільки о тій годині, о якій в мене був фітнес, то вдома займаюся, коли зручно ( от є у мене 2 вікна – прекрасно, після пар – чудово, перед сном – непоганий варіант).
Я більше люблю кардіо -тренування, знаю, багато хто їх ненавидить , але то може через те, що ви не мали класних тренерів/стимулу і т.д. Моя сестра? , наприклад, ненавиділа бігати, а я можу годинами це робити на біговій доріжці. Минулого літа я почала брати її з собою на пробіжки , а потім уже навіть вона мене витягала на це намотування кругів на шкільному спортмайданчику. Зимою, на жаль, можливості побігати, як такої не було, тому це були більш силові тренування, усі знають, що силові дарують м’язи, бо якщо просто робити кардіо, ніяких пресів, красивих ніг і попи не буде. ?Ви скинете вагу, але рельєфчик не спостерігатиметься. Зараз уже сніг розтав і ооо ура, я знову почала бігати, але це все тепер ще й чергуючи.
Наприклад, у понеділок- пробіжка, вівторок – тренування ( теж кардіо, але з додаванням силових вправ). До речі, мені дууже подобаються заняття з ось цього ютуб каналу - Cardio Party Mashup Fitness. ?Спробуйте( тут апелюю до дівчат), годину може й не вистрибаєте з ними ( обирайте групові тренування, більш атмосферно), бо навіть я не можу, але це буде дуже драйвово.?
По-друге, «родичка» дала більше часу на читання , тож я зараз успішно штурмую психологію книжки Еріка Берна «Ігри, в які грають люди» .Так ото мені відгукуються деякі ігри, аж страшно. ?
По-третє, також стали ми слухати подкаст від Богданки Неборак «Взяла і прочитала»☝️. Аліна, значить, виписала вже більше 50-ти книжок, які треба купити. ?
Серіальчики та фільми теж почали більше дивитися. З останніх «Джинні та Джорджия» ( серіал на 10 серій), який дуже й дуже раджу, там Фелікс Маллард – просто «оооу май», як то кажуть « дивись, не влюбись».?
З мінусів: 24/7 з батьками? – нервова система не витримує, часом можемо й погиркати один до одного, добре, що я хоч не довго серджуся і ми швидко можемо вирішити проблему(-ми). Мені дуже тяжко сидіти на одному місці. Так, я неймовірно втомлювалася в Острозі, але там кожен день – море емоцій, вдома кожен день-це стабільність, яку я розбавляю лише на вихідних.?
У суботу їздили з сестрою до міста. Сходили в кафешку, пофоткалися?, прикупили мені нову кофтину, на продуктовий базар пішли, бо Аліні забажалося « чогось весняного», попили кави ☕– і так добре стало + хоч якісь нові кольори в домашню рутину . Ще й ця погода?… як ми сестрою кажемо : « Хочеться жити».
Ну так от, мої терплячі, читачі. «Родичка» сказала, що ще на тиждень затримається, я їй не надто вірю, але все ж намагаюся не впадати у відчай…. бо часто те, що нас дратує?, в чому ми безсилі, вимагає не зміни самої ситуації / «родички» і т.д. ( дистанційку ти сама не відміниш і вірус не знищиш), ☝️ а зміни в ставленні, в поглядах на цю ситуацію/ «родичку». Хороше є у всьому, але тільки ми обираємо- радіти, страждати, змиритися і продовжувати чи далі нити й жалітися на несправедливість долі. І ти, якщо теж вчишся дистанційно, розумієш про що я) ?
Щиро сподіваюся, що обереш те, що тобі справді потрібно.
Люблю вас, мої дорогенькі.?
Завжди ваша @alina_danuliuk_?
Абітурієнт