Життя продовжується

Hello everyone! Напевно Ви вже як і я оговтались після всіх недосвяткувань і налаштувались на плідну працю. Вже розпочався новий тиждень і, так як його початок особисто в моєму житті виявився досить важким завдяки великій кількості домашнього і різноманітних модулів та заліків; я хотіла б присвятити сьогоднішній блог все-таки навчанню. Що ж відбувається з ним зараз, коли промайнуло майже два місяці дистанційного навчання? Чи для кожного студента вже і не в дивину прокидатись кожного ранку і замість звичного пробудження і підготовки до виходу в академію, вмикати ноутбук не вилазячи з теплого ліжка і вмикати Google Meet або Zoom? Чи звикли ми й до того, що знаходимось в повній ізоляції насамперед від одногрупників та викладачів? Враховуючи, що ми лише першокурсники і не встигли насолодитись всім цим живим спілкуванням та новинками, які цього річ трапились вперше з кожним із нас.

Говорячи про себе, то я вже цілком звикла до ситуації, яка навколо нас. Я спокійно сприймаю все, що відбувається і ні в якому разі не засмучуюсь через це. Навіть коли і кортить вийти на свіже повітря – цьому ніхто не завадить. Просто одягнути маску, взяти паспорт і піти наодинці на прогулянку в полях або в ліску, де зустріти людину і в звичні для нас до карантину часи було б дивом. Тому жити таким чином мені нормально( не будемо казати, що прекрасно, але терпимо). Але як щодо навчання? Насправді зараз стає важко. Якщо взяти до уваги березень на шматок квітня, то все було чудово: домашні завдання, але не величезні за обсягом, жодних самостійних, контрольних чи усних іспитів. Зараз розпочинається найважчий період навчального року. Зазвичай кажуть, що сесія розпочинається в середині травні-червні, але вже на цьому тижні на мене чекають перевірки та модулі, тому працювати тепер потрібно ще більше, але проблема в тому, що вдома дуже важко взяти себе в руки і зібрати до купи всі думки і направити в правильне русло. Зараз мені необхідно рано прокидатись, щоб бути присутньою на парах, а після них вчити багато домашнього на наступний день. І так кожен тиждень. Лише субота є днем блаженства. Можливо це і на краще, адже ми вчимось для себе. Насправді чогось нового я Вам розповісти поки не можу, як би сумно чи прямолінійно це не звучало. Уже після складання кількох модулів буде про що теревенити, а я поки піду зроблю зеленого чаю і нарешті візьмусь за домашнє. Сподіваюсь, що у Вас все чудово і навіть новина, що ми завершуватимемо цей навчальний рік дистанційно не збиває Вас з пантелику і Ви надалі будете старанно працювати та здобувати навички та знання.

Всім гарного та продуктивного тижня! До зустрічі!♥