Знаю, що ви цінуєте відвертість.

Знаю, що ви хочете знати не лише про мої успіхи, але й провали.

Бо не буває ідеальних людей.

А досягненню будь-якої вершини передує складна дорога з долини.

Так-от, як я живу на карантині (?)…

багато думаю.

часто саме через це мало сплю.

прокидаюсь за десять хвилин до пари.

хоча, ні, таке було лише раз чи два…

зазвичай, прокидаюсь о 7-ій.

читаю.

за карантин прочитала дві книги.

ніби добре.

але не питайте, скільки планувала.

переоцінила багато речей.

встигла поплакати.

і добряче насміятися.

вдома завжди добре.

але часу для сім’ї , кулінарні шедеври і все таке не так і багато.

звісно, більше, ніж раніше.

але дедлайни таки горять.

завдань на практичні заняття не менше.

говорити в екран складно.

нестабільність інтернет-зв’язку дратує.

вчусь бути спокійною.

хочу пити чай між парами в ОА.

хочу гуляти в парку з своєю К-11.

хочу забігти у відділ кадрів на волонтерство.

поговорити з Аллою Олександрівною.

забути підручник з англійської в кав’ярні.

замість лекції піти в Арт-кластер.

або в музей.

радіти стипендії.

потратити півстипендії на книги.

харчуватись правильно.

або взагалі не харчуватись.

не встигнути на автобус.

зустріти по дорозі до атб друзів.

сказати, що спішиш, але проговорити дві години.

хочу зустріч UPG.

обійняти кожного.

заспівати разом пісню.

сходити на дамбу.

зробити фото.

добре, що є Zoom.

там оце і бачимося.

телефонні розмови я раніше не любила.

і зараз не люблю.

але краще спілкуватись так, ніж ніяк.

вдома з сім’єю добре.

запах домашньої випічки.

відчуття спокою.

місць для прогулянок в селі – безліч.

але волі не вистачає.

і сили волі інколи теж.

прокрастинація замість вивчення англійської.

стрічка в інстаграмі замість підготовки до іспиту.

пасивність замість ефективної роботи на парі.

щастя, що так не завжди.

точніше, рідко.

щастя, що викладачі нас розуміють.

щастя, що маю про кого думати.

щастя, що про мене думають.

щастя, що живу.

тааак, живу.

ЖοВУ неПОВНОЦІННοМ ЖοТТЯМ!

Неповноцінні умови карантину навчили мене змінювати формат звичних речей, виходити з зони комфорту, робити те, що раніше не могла (чи не хотіла).

і це прекрасно.

це справнє життя.

з радістю і сумом.

з реальністю і мріями.

з сьогоденням і очікуванням…

Пам’ятайте, що ви самі творите рамки у своїй голові навіть в час карантинних обмежень!

і будьте щасливі!

тут і зараз.