Анастасія Огринська
Ми поступово переходимо не тільки на дистанційне навчання, а й на дистанційне спілкування. І мені від того трохи страшно. Так, ми вимушені. Ми не можемо змінити цю ситуацію, варто перечекати.
Але, я так хочу сидіти поряд з деякими своїми друзями, з якими я зараз на відстані, разом смітися і веселитися, разом обговорювати щось. І це на краще, що наші карантинні заходи послабили. Так, я знаю, що деякі все одно виходять гуляти зі своїми друзями, знайомими, до того ж, часто сім’ї просто вирішують якось провести час разом ( і це добре). У нас є можливість зблизитися один з одним або зрозуміти, що ми робили не так.
Так, є завжди у всьому переваги й недоліки, і ми не можемо контролювати усі процеси у нашому житті, у житті країни, у житті всього Світу. Але, якщо почати потроху з себе, і так один за одним - ми в змозі покращити наше життя навколо. Можливо, зараз час усвідомити свою відповідальність, свою силу творити краще? Не до цього спонукає нас сучасна ситуація?
Ось такі мої роздуми, поки я дивлюся онлайн трансляцію Євробачення ( так би я її й не дивилася, не людина я телевізійна вже кілька років, але...) Залишаймося
Абітурієнт