Ось і минули канікули та перший тиждень мого навчання в новому семестрі з новими силами. Здається, що лише вчора я настановляла вас на свята, а вже зараз знову пишу вам за тим же столом вже нові речі. Я не буду вам забивати памороки подробицями своїх чудових канікул (а вони й справді були такими, незважаючи на деякі моменти), а задам вам певні питання, які змусять вас подумати. Можливо я порозумнішала за зимові святки, може просто настрій такий, але, як би там не було, ось вам мої бутності. P.S. Фотографії зроблені взимку (не лише цього року) в моєму рідному місті, тож нехай хоч десь той сніг буде.
Комфорт чи перспективи? Спитайтеся, що вам дорожче. Адже лишитись вдома, біля батьків зручніше, та й жити буде легше. Однак якщо ви шукаєте хорошого майбутнього, то подумайте, чи дасть вам це університет рідного міста. І можливо, варто б потерпіти (часом справді потрібні міцні нерви) декілька років, щоб потім жити собі на втіху, і навіть там, де ви зростали (якщо є таке бажання), аніж страждати і ненавидіти все навколо, лише через те, що ви не могли відмовити собі в комфорті.
Лінь чи Робота? Не спішіть завзято казати: «Звісно ж робота!». Відпочивати теж треба, і часом навіть необхідно просто провалятись цілий день, роблячи…нічого! Звісно ж, я маю на увазі перегляд фільмів, читання, розмови, бо як-не-як можна знудьгуватись! Сон теж дуже важливий, бо коли немає роботи, то спати хочеться навіть більше. То й спіть собі на здоров’я! Бо навчання і робота мають час завжди у будні, а от ліньки можна влаштовувати лише у вихідні та на канікулах.
3. Чому час летить? Це певне всіх турбує. Мене найбільше жахало інше: з однієї сторони час йде швидко й непомітно, а з іншої часом здається, що щось було давно-давно, хоч відбувалось лише тиждень тому. Звучить парадоксально, тому поясню. Часом думається, що як це так, що мені вже не 10 років, а з іншої сторони думаю «Ой, де ж мої канікули, як давно вони були» (хоча вони скінчились буквально тиждень тому). Отакий цей час. Таке й життя. Швидке, а наче й довге.4. Чому спогади цінніші за момент дії? Певне у вас бувало, що чекаєш чогось, а коли воно приходить і відбувається, то начебто й нічого особливого. А коли воно минає, то спогад лишається такий теплий та сокровенний, що ти його, немов устриця піщинку, покриваєш перламутром і створюєш справжню красу в діадемі пам’яті. Як у перлинці переливається світло, так і в згадці віддзеркалюються наші емоції та почуття. Саме тому вони такі цінні. А дія… це мить, що минає, але за нашим бажанням застигає в матовій оздобі5. Куди зникає спокій? Відверто кажучи, мої канікули скінчились ще за тиждень до їхнього офіційного кінця, бо я взялась за виконання найважчих частин мовної практики, а також сумки стала пакувати, замовляти квиток, прощатись з друзями, оселею та затишком. Вам і не передати наскільки важко й жахливо це було. Я впевнена, що й у вас бувають моменти таких хвилювань, коли ти ще хочеш зберегти крихти глузду й внутрішньої тиші, та не можеш. Доводиться шукати розради в собі, в словах рідних, але все рівно найважче переконати себе у тому, що це не страшно і скоро ти знову отримаєш бажану гармонію. І знову ж, час швидкий, а світ круглий, тому все повертається. Варто лиш зачекати.
Сподіваюсь, що декілька цікавих думок я вам додала. Як вчили нас на латині: cogito, ergo sum (Мислю, значить існую). Вже з наступного тижня розповідатиму про свої студентські радості та негоди. Однак я вважаю, що моє діло не лише розказувати вам про спудейство, але й знаходити хвильку й на житейські уроки. Бо їх, на жаль, ми навчаємось не від предметів, а від людей.
Помітки на майбутнє:
Вмійте створювати власний комфорт;
Знаходьте час на байдикування, але не робіть з цього постійний режим!
Замислюйтесь у моменти щастя про силу їхньої дії, ще до того, як вони стануть спогадами;
Викидайте погані перли!
Вмійте заспокоювати себе у важкі моменти.
Я завжди рада отримувати від вас повідомлення та знайомитись зі своїми читачами, тому не соромтесь, питайте потрібне, адже я так рада вас чути в своєму Instagram: _.flower_lover._
Абітурієнт