Олеся Петрова
Більшу частину свого життя я провела в російськомовному суспільстві. Навіть вивчала російську мову в школі, хоча зовсім цього не хотіла. Я воліла втекти від цього, але, на жаль, від цих фраз не втічеш:
"От українською такого не скажеш, а російською..."
.
А, може, це не українська мова недосконала, а ви не до кінця її вивчили?
"Російська більш аристократична, а українська наче в бабусі в селі"
.
А, може, так кажете не ви, а ваш комплекс меншовартости?
"Ми народилися білінгвами й це круто"
.
А, може, я не хотіла знати російську та я вивчила її не по своїй волі?
"Такого слова в українській немає"
.
А, може, варто погортати словники й там обов'язково знайдеться якесь цікаве слівце?
.
Я не кажу, що російська - така-сяка, не говоріть нею. Я маю російськомовних друзів та знайомих (ба навіть тато переважно розмовляє нею ж ). Проте, коли мою мову починають порівнювати та казати, що "вона не така", то це викликає лиш розчарування. Я люблю українську не за милозвучність, не за "домашність" (ненавиджу, коли її так називають). Я люблю її - бо вона моя, рідна.
.
Скоро - 21 листопада. День Гідности та Свободи. Цей день святкується не тільки як початок двох визначних революцій. Він також про гідність бути українцем. Зараз, як не дивно, люди часто дивуються, що я розмовляю українською в Україні (якийсь сюр!). Це має бути нормальним, а питання штибу "Ти ж з централки, то чому не спілкуєшся російською?" мають зникнути.
.
Будьте гідними, достойними, вартими себе та своєї національної ідентичности.
Абітурієнт