Аліна Данилюк
#мігбибутипродуктивнийсічень?
Міг би, бо Аліна прочитала не так багато, як планувала, та все ж ) Я , звісно, можу написати, що це все справи та робота, але кого обманювати?♀️ : читала тоді, коли того справді хотіла.
Отже, 3 січневі книжки?:
Скажу одне, не завжди треба очікувати від книжки чогось грандіозного чи сенсаційного. Так, цікаво було дізнатися, як Стус закінчив життя : своя смерть чи чиїхось рук вбивство – на це питання ви відповідь отримаєте. Та я ж така від всього того галасу, що був навколо цієї книжки, хотіла там вичитати сама не знаю що. ?♀️
Багато поезій, можливо, з тієї його останньої рукописної збірки ( я , якщо чесно, не дуже пам’ятаю) – це сподобалося❤. А ще багато було того, що я вже знала. Наприклад, про Горську. Колись Аліна писала про дисидентів з історії , тому навіть той її опис зовнішності знала дослівно. І це круто, розуміти, про що йдеться, точніше про кого ( ніби про якихось своїх знайомих читаєш).
Оповідь веде колишня аспірантка, «яка працювала над дисертацією про життя і творчість видатного поета Василя Стуса, а нині за волею обставин стала медсестрою, яка мала б доглядати помираючу від важкої хвороби жінку?. Як виявилося важкохвора у минулому була полковником КДБ і багато разів зустрічалася зі Стусом, особливо в останні дні його життя», - це так в анотації.
Загалом книжці 8/10. Я не критикиня, щоб якось детально розписувати чи судити авторів ( вони ж свою роботу знають , а із завданням, висвітлити справжню причину смерті Стуса, впоралися достатньо добре), але з погляду споживачки – отак.
Прочитайте для загального розвитку, як то кажуть. Нашої історії, а тим більше історій життя наших українських поетів, гріх не знати ??.
Назва інтригує, еге ж. Ну почнімо, напевно, з того, що авторка - це нейробіологиня та професерка Нью-Йорського університету. І як не складно здогадатися, та дивачка, це, власне, і є Венді. Усе своє життя вона присвятила вивченню особливостей та можливостей людського мозку. ??
Знаєте чого повелася на цю книжку? ?По-перше, тому що тут про медицину, а я колись серйозно задумувала стати лікаркою. ?⚕️Не збагну чому, та якось заворожувала мене ця професія, тож ще малою Аліна передивилася всі серіали, у яких «хоч трохи було» лікарень , білих халатів і людей, з цікавими діагнозами та історією хвороби («Доктору Хаусу» особлива дяка ііі «Червоним браслетам» та «Швидкій допомозі» теж); а ще в мене мама медсестра планової хірургії ( об’єми шприців розрізняла «на око» вже в 6-річному віці?, можливо, то теж має якийсь стосунок). По-друге, нейробіологія ( можливо, хтось не підтримає мою думку, але відверто) – це круто. Я ж, до речі, два роки поглиблено вивчала біологію, тому оті всі терміни та частини мозку/тіла, що згадує Судзукі знала -> висновок: коли ти хоч трохи, але щось шариш, уже легше й цікавіше.
Круто чому? Банальненько, але ж це наука про твою голову, що в ній відбувається і т.д., хіба не хочеться зрозуміти як то там усе влаштовано?
Відступ. А ще в мене проблема: я не взяла з собою цих книжок і трохи призабула деякі моменти?, тому детально не опишу «розділ/сторінка», але орієнтовно щось позначу.
Так от, ця Венді розповість вам не лише про особливості власного мозку, вона ще там дає поради, як розвинути його можливості , так звані «Струси мозку». Розвінчує безліч міфів. А ще так собі мигцем розповідає про власне життя. Ну типу: стосунки з батьками, кар’єра, любов і т.д. Я коли читала, то думала : «Боже, вона, нарешті, знайде собі того ідеального чоловіка чи ні??» ! спойлер- досі неодружена. Розповість про те, як схудла.
Я собі зрозуміла одне: заняття спортом?♀️ не закину ніколи. Там є цілі розділи про те, наскільки фізичні навантаження покращують вашу мозкову діяльність ( медитації сюди ж ).
Книжці:9/10. Не пригадаю, але були слова, що неабияк різали око ( щось там про танцівників). Переклад не дуже вдався. Прочитати треба, бо поради справді хороші, я їх час від часу застосовую на практиці й вам того ж раджу.
P.S. Так хотіла собі книжку від «Фабули», що підписалася на них в інсті і, власне, замовила книжку Судзукі, бо ж , думаю, в книгарнях цього видавництва не помічала, може й не знайду ніде, крім онлайн-магазинів. Потім якось залетіла у Рівному в «Ранок» і купила «Забороненого» . Що ви думаєте? Стала читати й бачу те саме заповітне слово на книжці - «Фабула». Приємно здивуваласяй вирішила, що я трошки дуринда, яка не шукає й часто робить поспішні висновки. Ну то таке… Мені , якщо відверто, це видавництво дуже в душу запало❤, бо шрифт текстів, текстура аркушів і тканинні закладки, які вони додають - шикарні?. @fabulabook, добре виконуєте свою роботу.
Треба зізнатися, напевно, що я палка прихильниця творчости цієї письменності. Любов до Люко ?(гарно звучить, правда ж) зародилася ще в 8-му класі, коли я прочитала роман «Мати все».
Можливо, хтось назве її твори «прозою для маси», але, нехай, мене не сильно це хвилює. Я люблю Дашвар за відвертість та сюжети, від яких голова обертом, а любовні лінії – ну це простоооо?. Вміє описати жінка, нічого не скажеш. Нехай би психологинею підробляла, бо так зображувати людські емоції – не кожному під силу.
Відразу скажу, цій книжці – 10/10. І не просіть пояснень.?
Якщо коротко про сюжет ( як я не вмію): Це історія дівчини на ім’я Майя. Усе починається з купівлі хати на Богом забутому хуторі. «Чому ця молода , худюща та неймовірна бліда дівуля приперлася сюди?» – думають люди. Ну, напевно, в кожного свої життєві перипетії. Це , знаєте, такі випадки, коли життя так сильно тебе притискає, що ти прагнеш втікти від нього куди-небудь, але довгалячі руки минулого та проблеми, що нікуди не дінуться, поки їх сам не вирішиш , шарпають тебе, як би ти не оборонявся. Я не розповідатиму, звісно, що там такого сталося з цією дамочкою, чому вона ледь не померла та як, врешті- решт, стала справжньою «вовчицею»( так пишуть в анотації, а я б назвала її собакою в жіночому роді?, нехай вибачить мені цензура. Попри таку характеристику, героїня неабияк мені симпатизує).
Я, загалом, упевнилася ще раз в тому, що цей світ справді непростий, а доля буває жорстокою і люди, не рідко, підступними. Коли хочеш вижити , треба… ( не уникнути цих слів) треба боротися. Хтось би сказав : «Боже, як песимістично, ніби тобі 40 років і ти вже все знаєш»?. Ні, знаю , що не знаю нічого, але нехай… А ще знаю, що роман, то творчий політ фантазій Дашвар і хто мені заборонить відтворити цей «політ» читаючи? ? Правильно, ніхто. Отож, якщо ви хочете справжнього м’яса, «посмакуйте» роман Дашвар «На запах м’яса».
Пора завершувати, бо щось я не на жарт розійшлася.? Читайте , читання нас шліфує ( то ніби Стус писав щось про терпець, але я трішки перефразувала).
До нових блогів) «Бережіть себе та Україну!» - це вже Алла Мазур.
А то я, завжи ваша @alina_danyliuk_??
Абітурієнт