Back to memories

Привіт усім! Як у Вас справи? Сподіваюся, що Ви не встигаєте сумувати, бо я вже ввійшла в коло блогерів і активно веду свою сторінку!

   Історично склалось так, що сьогодні, в день, коли я пишу цей блог, свій день народження святкує моя рідна школа. І якось на мене нахлинуло багато спогадів з рідного ліцею. Таким чином в мене виникла тема для сьогоднішньої дискусії. То де ж краще? В школі чи в університеті? Оскільки залишилось всього два місяці до кінця першого курсу, я вже можу сміливо висловлювати свої думки щодо цього. Це буде цікаво для абітурієнтів, навіть якщо раптом колись в мене і був подібний блог, це чудова можливість перевірити чи справдились мої очікування і якою є реальність.

   Влітку 2019 року, коли я вже дізналась, що стала студенткою академії, першими запитаннями в мене в голові були : «А що там робити(маючи на увазі місто)?», «Чи правда,що немає корупції?»,  «Правда, що в університеті  набагато важче і потрібно бути самостійним?»

    Можливо моя думка буде трохи відрізнятись від інших, бо я навчалась в лінгвістичному ліцеї і вже з 13-ти років жила в гуртожитку за 60 км від батьків.

   Якщо оцінювати місто, то насправді тут є чим зайнятись протягом 1-2 днів, роздивитись, побувати в замках, церквах і т.д.. А що ж робити студентам 4-5 років? Знову ж таки, говорячи про мене, я живу в такому ж місті все своє життя, і ліцей , який знаходився за 7 км від Луцька, теж був в маленькому селі. Я почуваюсь комфортно в великому місті, але й не відчуваю неприязні до маленьких. Мені так нормально. Любителі великих міст типу Києва чи Львова звичайно не зможуть спочатку змиритись з тим, де вони живуть, але згодом зрозуміють заради чого вони тут.

   Школа чи університет? Три останніх роки навчання я здобувала освіту в ліцеї, де була дисципліна, правила і багато різних складних ситуацій, життя в гуртожитку, батьки не вирішують твої проблеми. Здається, це початок життя в кожного першокурсника. В мене це сталось в 9 класі, тому зараз в університеті я почуваюсь досить легко. Мені не так важко, як було в ліцеї. Хоча я хочу подякувати за шкільні роки, бо вони зробили мене сильною людиною, готовою до будь-яких поворотів долі. Але це не означає, що університет – це відсутність відповідальності. Тут ніхто довго не чекає і не стоїть над головою, тобто ти хочеш отримати знання, ти їх отримаєш, не хочеш  твої проблеми, але сесію за тебе не здасть ніхто.

    Корупція. Дякувати всім силам, що поки я жодного разу в житті не зустрічала корупції, особливо в нашій академії. Тут я можу сказати 100%: будьте впевнені в цьому.

   Загалом,  я все-таки відповім: в кожному етапі життя є щось погане, а  є приємне. І в кінцевому висновку Ви згадуватимете лише позитивні моменти так, як я згадую наразі свою рідну школу, а згодом університет. Якщо ти учень – цінуй момент в школі, якщо ти студент – цінуй момент в університеті, якщо ти робітник – цінуй роботу, але поміж цим, не забувай про людей, які оточують і свої почуття.

І пам’ятайте: не може бути ідеальним все, Ви обираєте те, що в пріоритеті і не звертаєте уваги на неприємності, бо Ваша мета сильніша.

Всім добра! Сьогодні вийшов прямолінійний пост, бо він якось сам полився мені з душі! Гарно і продуктивного Вам тижня. Будьте здорові.