Українські філологи та дистанційне навчання

Привіт усім! Великодні свята вже пройшли, всі доїдають пасочки та крашанки, а я от згадала, що навіть не написала про те, яке ж навчання в українських філологів, адже у кожної спеціальності є свої особливості, пов’язані з певними предметами та їх викладанням. Я готова це виправити, тому розкажу вам про це! 

Наші викладачі не губляться! У нас є такий предмет, як “Сучасна українська літературна мова”, за яким ми зараз вивчаємо фонетику. Так от, ви ж знаєте, що там потрібно робити транскрипцію, увесь звуковий запис, тому виникає питання: “Де ж ми тренуємося у такій нелегкій справі??” ? Правильно! Ми працюємо у Google Drive! Так, справа нелегка, але ми стараємося і трудимося як бджілки над тими транскрипціями ? ?  

Але, так працювати набагато складніше, бо варто виділити ту закарлючку, її вставити у транскрипцію і ін. складні “операції”. Ще одне підтвердження того, що оффлайн навчання набагато краще. Я за контакт між людьми (але про цю тему я напишу у наступному блозі). 

Усі практичні і лекції починають викладачі з питань: “Як ви? Чи здорові? Як ваш настрій?” І ти можеш навіть відверто сказати, що депресуєш, а тобі приємно відкажуть, що не варто, і порадять виходити на вулицю чи хоча б провітрити кімнату, аби ми “розвіялися” ( ні, ні, не з вітром, а так, мізки провітрити. І теж, щоб їх не вивітрити ? ? ) 

Тепер наші години куратора, зустрічі факультету проходять онлайн. І, знаєте, тут варто не втратити почуття поваги до інших, бо багато хто хоче відповісти одночасно на одне питання чи висловити свою думку. Тому частіше ми, якщо хочемо дати відповідь на завдання, просто вмикаємо мікрофони і кажемо “можна я” замість піднятих рук.  Тепер наші внутрішньогрупові справи ми вирішуємо у Google Meet. Можемо говорити, щось коментувати під час лекцій у Telegramі.  Знаєте, трошечки сумно стає від цього, бо хочеться живого спілкування, хоч його врівноважує активність оффлайнового. 

Карантин різко змінив ставлення до всього, до власних звичок, до важливості людських стосунків.  

Сподіваюся, ви там не сумуєте і займаєте себе різноманітними справами, викорінюєте старі, а на їх місці вирощуєте нові звички?