Анастасія Огринська
Привіт усім від українського філолога! Як ваші справи? Вже відчуваєте дедлайни навчання? Я тут до вас з цікавою та актуальною темою (так, нарешті я буду писати щось таке). І ні, тут не буде списків про банальні проблеми нашої освіти. Перейду одразу до справи.
Ні, я думаю, що справа в іншому. Це лінь. Звичайна людська лінь, небажання брати обов’язки на себе. Читай – відсутність відповідальності. Я одразу уявляю деяких своїх вчителів, які просто приходили на урок і вичитували матеріал, або могли легко нагримати за ні за що (хоча насправді причина у якості викладання), вимагали відтворення інформації, а не розуміння її суті. Я не можу сказати так про усіх своїх вчителів, адже навчали мене й такі, які шукали способи нам донести інформацію, виховати у нас бажання зрозуміти (по суті, критичне мислення), виховати, врешті решт. І я їм дуже вдячна ♥♥♥
Розберу далі. Якість викладання. З чим у вас асоціюється якісне викладання? Яке воно, на вашу думку? Викладач все ж є прикладом для учнів, тим каталізатором кращого у них. Хіба на дитину не впливає те, що її вважають не достатньо розумною і “не такою” через її недостаню активність у навчанні (особливо в усіх предметах. Не вважаю, що максимальні оцінки за усі предмети у майбутньому витворять людину, усвідомлену у різних сферах. Зараз ми маємо змогу відшукати велику кількість інформейшн, яка цікава, щоб збагатити свій мозковий запас.
Виходить, що деякі вчителі свідомо ігнорують пошук нових способів подачі знань, що мають сприяти інтелектуальному та розумовому розвитку учня? Вчитель є своєрідним прикладом, наставником. Він має показати, що можна бути гармонійною, усвідомленою та цікавою особистістю, за результатами, які вимагає хтось згори (і тут завдання також у цьому), навчить хоч трохи розуміти, яка інформація справді варта уваги і запам’ятовування.
І ось тут варто згадати про критичне мислення. Зараз наша група філологів вивчає такий предмет, як “Академічне письмо”, на якому ми говоримо також про критичне мислення та академічну доброчесність (бути чесними у науці, відповідальними за результат та свої дослідження), що має місце і в освіті!
Тоді що з цим робити? По-перше, усвідомити вчителям та освітянам свою відповідальність у вихованні учнів (так, батькам також не варто забувати про виховання, оскільки має бути їх певна співпраця з викладачами), адже з них ми ростимо майбутнє країни, та й просто плекаємо особистість. Головне – якою буде ця особистість? Що вона обиратиме для себе в майбутньому? І навіть якщо ви скажете, що таке складно зробити, бо тут проблема у контролі верхівки, влади, я вам відповім: нехай вчителі почнуть з себе, вимагатимуть відповідного ставлення з боку інших. А вже більш дорослим учням – підтримати спроби у втілення цікавих ідей у процес навчання.
Відповідальність – у кожному з нас.
Абітурієнт