Прощальний поклон, або 5 останніх чудес

Ось і минув уже цілий рік мого навчання в Острозькій академії. Чи віриться, що вже кінець? І так, і ні. Чимало я побачила, дізналась, відчула, почула, прожила… Але також чимало чого не менш цікавого чекає на мене попереду. Отож, не хотілось би закінчувати сумними нотами, тому краще підсумуємо все тими чудовими речами, які викликали у мене тихе захоплення наприкінці мого навчання. Я починала все з див, і завершую все ними ж, тому ось вам мої останні чудеса.

1. Відстань. Дистанція не вплинула на стосунки аж ніяк! Все з таким же запалом ми з одногрупниками спілкуємось то в Телеграмі, то в Гугл Зустрічах. Викладачі все так само без перешкод проводили заняття та консультації. Усі екзамени ми здали без проблем та на найвищому рівні. Звісно структура здачі дещо змінилась, але лише на краще, що згодом полегшило роботу всім. Якщо щось комусь було не до вподоби, то можна було доскласти, допрацювати і всі були в ажурі.
2. Презентація. Який же страх та лінивий нервоз пережили всі, хто готував фонетичну презентацію на – як ви вже зрозуміли – Практичну фонетику. Чому лінивий? Бо чим далі в літо, тим більше плавляться мізки, як і відчуття сорому та відповідальності. І яких же титанічних зусиль коштувало зібрати себе в кулак та вивчити все потрібне. А ця презентація як-не-як 20 балів зі 100 загальних важить. Хоч я і не математик, але знаю, що то БАГАТО! І розмітку виявилось зробити не так важко, як вивчити так, як треба. Та й після того, як я розказала собі 10965489 разів той уривок, мені не подобалась інтонація та ритм. Але на самому виступі (що записується), я зробила неможливе і розказала так, що сама випала у осад. І я отримала ті 20 балів))))P. S. На картинці зображення того, що є темою обраного мною уривку (хто зрозумів, той зрозумів). 
3. Останні слова. На кожній останній парі предмету кожен викладач завершував зустріч настільки тепло, що не хотілось натискати кнопку «Вихід з конференції». Усі стільки всього побажали, мовби у нашої групи був день народження; всі так ніжно нас супроводили, що навіть крізь камеру нас торкнувся той пронизуючий погляд любові (не побоюсь цього слова). А викладач з СІТу зробив навіть нашу загальну світлину, як і в кінці першого семестру. Одним словом, ніхто не очікував такого затишного прощання від наших кураторів та наставників.
4. Соцмережі. Досі кожен день я бачу новини, презентації, виступи, рекомендації, сповіщення щодо лекцій тощо. Усі можливі зміни відразу оголошувались, посилання на різноманітні цікаві посилання досі надходять на почтову скриньку. Було цікаво допомогти старшокурсникам з курсовою, пройшовши їхні опитування та тести. Одним словом, карантин показав, що ОА і справді повсюди з тобою, навіть якщо ви у різних куточках України.
5. Ви. Я завжди була рада отримувати ваші питання, знайомитись з вами, дізнаватись вашу історію зацікавлення цим університетом. Адже ваші відповіді та реакція на мої твори – це найкращий знак того, що хтось мене читає, комусь мої думки справді цікаві. Чимало добрих слів я почула й від наших викладачів, що було неабияким сюрпризом! Але ваша підтримка та реакція були моїм натхненням та мотивацією. І хоч часом не було ні бажання, ні сил щось творити, я просто думала, що десь там сидять мої любі читачі та вже чекають на продовження моїх пригод. Маю сказати, що ще цікавішими вони були через те, що я мала їх з ким поділити, себто з вами)))

Здається, що лише вчора я писала свій перший блог, а вже зараз маю завершувати свою путь останніми рядками. Ви самі бачили різні емоції, які впливали на моє письмо, ви були свідками моїх метаморфоз. Я не хотіла бути агітатором, що голосить лише про хороше, я хотіла продемонструвати й негативні сторони, з якими часом стикається студент, а особливо першокурсник. Все інше – на ваш розсуд та смак. Якщо ж ви й вирішите вступити сюди та у вас це вийде, то буду рада особисто привітати вас зі вступом до нашої родини острозьких спудеїв. 

А тепер, вже точно маю прощатись, бо вже мене кличе громове небо, а вітер грає сторінками книжки. Моє місто знає, як я люблю читати в дощ, тому вже ледве стримується від своїх небесних сліз. І на такій літній ноті, маю право відкланятись.