Чому плаче інтроверт на карантині, або ж 5 сльозинок

Багато хто зараз бідкається про своє перебування на карантині. Практично всі. І, загалом, це нормально, бо такий спосіб життя зовсім незвичний для нас, а ще й неабияк впливає на людей та їхній грошовий лад. Звісно, спершу чимало людей були раді прийняттю карантину, однак згодом думка всіх різко змінилась. Тому те, що я скажу далі, може вас шокувати. Виявляється, що інтровертам теж є про що пожалітись! І ось вам мої сльозинки.

1. Кіно. Я дуже люблю дивитись фільми, як взагалі-то і кожен. Однак ще більше я люблю ходити на довгоочікувані прем’єри в кінотеатри. Але зараз усі мої плани порушились, і надії, які я носила в серці місяцями (а за деякими стрічками я стежила й справді довго), розвіялись по вітру, як і цей смертоносний вірус. Кожен похід для мене особливий, бо здебільшого я полюбляю сидіти сама у напівпустому залі, а потім зберігати квиточок на пам’ять. А зараз мене лишили такого чудового дійства, і через це я часом сумую.

2. Прогулянки. Так, я люблю сидіти вдома днями. Проте часом хочеться просто вийти на вулицю та пройтись ще (або ж уже) безлюдними стежками та доріжками, подивитись на захід сонця (бо я занадто лінива для світанків), послухати пташок, почитати у затишному та прихованому місці за горбочком, що на крутому схилі, де відкривається неймовірний краєвид. А зараз ще й все цвіте та розпускається! Цього теж не вистачає, та ще й неабияк.

3. Друзі. Інтроверти – це люди, які мають дуже-дуже вузьке коло друзів, а не люди, які повністю самотні. Знайомих є безліч, проте справжніх товаришів для бід і радостей зовсім трохи. І хоч я радо спілкуюсь з ними по телефону чи переписуюсь, чи надсилаю голосове повідомлення на півгодини, проте цього зв’язку часом буває замало. Хочеться зустрітись, побачити живі емоції, подивитись щось разом та посміятись щиро й до болю у животі. Або ж, навіть, трохи прогулятись з кимось разом буває теж приємно. А зараз ми вдовольняємось лише тінню наших стосунків.
4. Речі. Через закриття магазинів страждають всі. Продуктові – це звісно ж добре (бо там же солоденьке), але канцелярія чи різне начиння для подарунків там не продається. Добре, коли ти маєш матеріали і можеш зробити щось своїми руками (та ще й доволі пристойно) , але якщо ні першого, ні другого (тобто ні речей для виробу, ні хисту) – то тоді час дзвонити Хьюстону і сповіщати про проблеми.

5. Порушена приватність. Я думаю багато хто мене зрозуміє. Це дуже дивне відчуття, бо ти маєш пари щодня, завдання тощо, і відчуваєш себе повноцінно соціальним завдяки цьому, бо все рівно чуєш однокурсників та викладачів. Але ж ти вдома, де є місце лише для тебе та рідних, де обставлено все по твоєму бажанню, а в твою обитель зазирають не завжди бажанні обличчя. І через ці завдання ти не встигаєш зробити задуманого, того, що ти зазвичай робиш вдома у дні, коли постійно сидиш безвилазно. А крім того, ти ще й обмежений у своїх діях Зовні, хоча Зовні все ж всередині твоєї оселі. Це плутає, та бентежить, але з цим нічого ми зробити не в силі.

Сподіваюсь, що тепер ви не думаєте, що й для відлюдьків зараз золота пора, хоча позитивного звичайно ж більше. Шкода, що деяких улюблених речей я робити зараз не в змозі, але всеодно краще так, аніж заразитись. Хоч і торкається жаль душі, як подумаю, що, коли вийду надвір вже без маски, то не вдихну аромату вишень, яблунь та свіжої зелені. Тоді вже буде все інакше. Тоді зовсім по-новому дихатиме земля та людство.

Помітки на майбутнє:

• Одну справу з вулиці можна замінити п’ятьма домашніми
• Хочеш поїхати в магазин – їдь, бо закриють вже завтра
• Вимкнена камера – приємний вид відстороненості та одночасної присутності
• Відстань не перешкода для справжніх стосунків
• Приємний кіноперегляд можна влаштувати й вдома

Я завжди рада отримувати від вас повідомлення та знайомитись зі своїми читачами, тому не соромтесь, питайте потрібне, адже я так рада вас чути в своєму Instagram: _.flower_lover._