Тут мав бути текст, натомість 
кусочки.
Знову падає дощ, серед бурі шукаю 

сонце. 
Крізь поля додому, а де ж мій
дім?

Я тримаю за руку лиш те, що зветься 
“сьогодні”.
У вікні сипле сніг, а може то тільки

спогади. 
До нового відліку декілька днів. 
Декілька?

Здається, що вічність гаптує

години. 
Водночас, що таке час? Це лиш

мить.