Пройшов четвертий тиждень мого перебування на цій чудовій землі…а може не такій уже й чудовій? Я обіцяла, що не приховуватиму негатив, тому хочу стримати свою обіцянку, особливо зважаючи на те, що настрій лише підтримує мою ідею. Всі знають, що добре лише там, де нас нема. Тому аби ніхто не думав, що в Острозі все ідеальне й прекрасне, почну розвіювати трохи ваші хмарні уявлення. Отже, ось мої 5 нещодавніх обурень.

1. Недовга привітність. Всі пишуть (я не виняток), що тут всі як велика дружна сім’я, всі один одного люблять і підтримують і т.д. Спокійно, це справді так… але не завжди. Ви можете з кимось познайомитись мимохідь і мати приємну розмову, однак вже наступного дня ця особа може навіть не привітатись з вами. Дехто може робити вигляд, наче спеціально вас не помічає та спокійно проходити повз. Особливо у гуртожитку немає потреби знайомитись з усіма відразу, бо згодом ви будете підтримувати зв’язок лише з декількома сусідами, хоча(!) кожен допоможе без будь-яких вагань (наприклад позичить засіб для миття посуду, покаже як працює плита або ж розкаже певні правила) і ця підтримка є безкорисним актом добродійства. Але попри все, зазвичай тут багато хто тримається відокремлено.

P.S Якщо ви вже з кимось і заприятелюєте, то будьте певні, що то надійно та надовго.

2. Вода. Для цієї підтеми можна було б окремий пост взагалі виділити, адже це дійсно така особлива стихія, що живе своїм життям (принаймні в цьому місті). По-перше, вона тут якась сама по собі чи то мильна, чи то липка, сам чортяка не розбере. Пам’ятаю як я вперше мила руки тою водою… Який же переляк у мене був, коли я просто не могла змити мило з рук. Я думала може то зі мною щось не так, чи з милом, чи з краном. Ба, ні! То водиця така)) Але до того згодом звикаєш, і все добре. Проте краще мати фільтр для води, бо пити таку…ну доволі ризикове заняття. По-друге, до 4 вересня була лише холодна вода повсюди, і такий душ звісно бадьорив, але аж ніяк не приносив задоволення! Та то ще півбіди. Ось уже майже тиждень як з постачанням води на моєму поверсі одні проблеми. То її взагалі немає, то лише холодна ледь-ледь тече, то в одному крані вона є, а в іншому – ні. І найгірше, що навіть бідні вахтерки не знають, в чому причина такого лиха. Тому готуйтесь зустрітись з усією грізністю водної природи в Острозі.

3. Відсутність медпункту. Неочікувано, але факт! Я вважаю, що це значний недолік, який, сподіваюсь, дуже скоро усунуть. Хоч студенти вже всі дорослі люди, які можуть про себе подбати і аптеки тут на кожному кроці, проте може статись всяке і медична допомога знадобиться терміново. Наприклад, нещодавно у моєї одногрупниці прямо на парі заболіло серце і їй стало раптово дуже зле. Я була тою людиною, яка її вивела з аудиторії, але ж куди вести постраждалу?! Наше щастя, що нас зустріла наша кураторка, яка викликала швидку. Тому, якщо у вас є певні проблеми зі здоров’ям, то краще майте необхідні ліки завжди з собою.

P.S. Ось жартували у школі про медпункт та про чорне вугілля як ліки від всього та для всього, а тут і того нема.

     4. Організація. Буду грішною душею, якщо скажу, що її тут немає. Вона є, і зазвичай продумана до дрібніших деталей. Он лиш як згадаю руханку чи посвяту, то й серце радіє. Однак часом буває дуже неприємно, що щось робиться із запізненням чи ж не в такому порядку, як було б краще. Але, так як ми всі люди, то все це можна зрозуміти звісно ж. Просто потрібно бути готовим до того, що щось може піти не так, чи змінитись, чи скасуватись, чи відбуватись у безперервному хаосі. Загалом же, це життя – як його не організовуй, а все одно якийсь Пилип з конопель та й вискочить.

5. Погода. Всі знають, що осінь і весна мають найбільш часту зміну погоди впродовж дня. Але тут коїться з цією погодою часом таке, що доводить, певне, бідолашних метеорологів до сказу! Буває. Що вийдеш вранці, оглянешся, пройдешся – та ні, тепло та сонячно. А вже через декілька годин ось тобі і хмари, і вітер, і холод в середині дня, а ти в тоненькій блузі (добре, що хоч не в футболці чи сукні). Декілька днів було й таке, що і сонце 40 разів світило, і дощило стільки ж. Одного дня вітер був такий сильний, що, якби не портфель, злетіла б я у небо та десь в Країну Оз би потрапила. Хоча бувають тут і спокійні гарні дні з особливою атмосферою та настроєм, що по-особливому заворожують та радують.

Ось такі поки що не дуже добрі новини. Я не намагалась когось образити чи принизити. Я пишу це для того аби майбутні студенти знали, до чого готуватись та чого чекати. А ті, хто вже студенти, можливо б переосмислили певні речі, або ж із безпорадним зітханням мовчки би погодились зі мною. Проте варто пам’ятати, що саме деякі неприємності виводять нас із зони комфорту і таким чином змушують звернути увагу на те, що ми мали, а крім того це неабияк загартовує як духовно, так і фізично. Можливо, це й добре, що наше життя – не казка…Чи не так?

Помітки на майбутнє:

  • Ображатись на когось, марна трата свого здоров’я та енергії
  • На воду не вплинеш, тому просто змирись
  • Організаторів треба любити і допомагати їм (хоча б і тим, що ти не заважаєш і робиш все, як ними сказано)
  • Парасолька повинна мати чільне місце у наплічнику, навіть коли у вікно сміється сонце