Майже відмінно.

Заплатила багато. Дуууже.

Тільки не грошима.

Своїми знаннями.

Силами.

Безсонними ночами.

Працею.

Уявляєте? Ні гривні.

Насправді у мене навіть в думки не поміщається поняття “корупція в університеті”. В ОА її реально немає. Я знала про це ще до вступу, але, мабуть, таки складно було повірити, зважаючи на розповіді знайомих з інших університетів.

Оцінювання справедливе. Переконалась. Як вчитесь, такі і бали.

Але знаєте що… Коли я готувалась до ЗНО, то 100500 раз чула “от буде в тебе сесія, то й зрозумієш, які ці тести квіточки проти неї”. А я закрила сесію і ще раз зрозуміла, що вовк не такий страшний, як його малюють.

Страшно буває з двох причин. Або ти вчишся постійно і чим більше дізнаєшся, тим більше розумієш, як багато ще не знаєш. Або ти не вчишся, але хочеш хороший бал (або хоча б “зарах”)

Мені було страшно з першої причини.

Бо я і правда вчилась. Готувалась до всіх практичних, семінарських. Хоча… зізнаюсь, лекції з історії України я дозволила собі пропускати. Просто я її ну ніяяк не можу сприймати її на лекціях. Тому логічніше було той час використати на читання чи дослідження потрібних джерел у бібліотеці. Але якщо у вас нема сили волі, щоб підготуватись до практичних чи іспиту самостійно, то не ризикуйте так. Таки багато вам розкаже викладач.

Ох, про що це я вам?

Так-от, було страшно, але я сказала собі, що бал показує рівень знань з курсу, але не рівень щастя від життя. І вибрала, попри все, бути щасливою.

Та й, зрештою, я ішла на кожен іспит, модуль і т.д. з уже хорошим запасом балів з курсу за практичні, семінари, проекти, індивідуальні завдання, а це ж означало, що щось я знаю. Викладачів я теж знала, тож паніки від невідомості не було.

А ще…я зовсім не писала шпаргалок. Насправді навіть не хотілось списувати і насамперед бути чесною з самою собою. І це було прекрасно!

Пам’ятаєте, розповідала вам про іспит з теорії та історії мистецтв (там ще 305 картин вивчити треба було, щоб на іспиті 20 з них описати). Його я боялась найбільше. А в підсумку на іспиті втратила 0, 5 бала з 40 за маленьку помилку через неуважність і за курс отримала 98, 5 з 100. Чи щаслива була? І не питайте.

З укр.мови за проф.спрямуванням у мене 99 із 100. Це єдиний курс, іспит з якого можна було скласти автоматом, якщо рейтинговий бал був вище 50 до іспиту. У мене так і сталося. Люблю свою українську.

З історії… Ехх, 85. Тобто четвірка. Але, зважаючи на те, скільком моїм одногрупникам прийшлось іти на перездачу (бо не вдалось витягнути 61), я щаслива. До речі, саме цей екзамен найбільше вимотав мою нервову систему. Тільки уявіть… вивчити майже 50 питань, а на іспиті з них всього три. І ти маєш знати їх досконало. Досконало я не знала. Але бал таки показав мої знання і я рада.

Ще одна четвірка з англійської. За всі інші курси, про які я писала в попередніх постах, вище 91. А це значить відмінно.

Щось я таки вивчила за півроку!

А коли написала останній модуль з курсу наукової роботи, то просто не могла повірити, що вже все.

Бо я не хотіла зупинятися, хоча і втомилася.

І зробила висновок, що труднощі – це мої друзі. Вони, як батьки-лелеки, що вчать літати своїх лелеченят, готують мої крила до польотів.

Хочете зі мною? Ставайте студентами ОА! А якщо ви не абітурієнт, але таки не розумієте, як сесія може надихати, пишіть (@natalkaboiko.art – інстаграм) і я залюбки розповім.❤️👌