ОСТРОГ – ЦЕ ЛЮДИ

Навчатись в ОА, жити в Острозі і жодного разу не “погуляти” в “Східній Брамі”, “Юнеті” чи схожих закладах неможливо. ☝️🙄Відчути себе повноцінним студентом і знайти друзів без “нормальної” неофіційної посвяти буде складно.🤷‍♀️

Таке я чула не від одної людини в перші дні навчання в ОА.🙂

Але я просто в це не вірила. 😄

Для тих, хто “не в темі”, про що в першому абзаці, поясню. Я з тих людей, які ніколи в житті не курили, не пили (все, що так завзято рекламується в світі молоді😣), на танцювали під жахливу музику і т.д. і т.п. І не збираються цього робити. Навіть не хочеться. 😊

Хтось думає, що я живу “скучно”. (Дарма, що маю найкращих одногрупників)🤪

Хтось називає дивною.

Комусь байдуже.

А є схожі на мене. 😊

І я точно знала, що в Острозі таких знайду.

А вийшло не так.🤷‍♀️

Вони перші знайшли мене.😍

Бог нас об’єднав)

Так, саме Бог.🙏

Мені не соромно, що я християнка.

Я щаслива, що я така і така не одна!😇❤️

Коли я прийшла у церкву ХВЄ в Острозі, то було відчуття, ніби тут народилась і знаю цих людей дуже-дуже добре. Так все щиро і по-домашньому. Десятки знайомств, нових контактів, ідей…..🔥🥰

Вони допомагали шукати квартиру. Перевозити речі з одної на іншу.

Проводили (або підвозили) пізно ввечері, коли я жила дууже далеко (почитайте про це в минулих постах😉).  Запрошували на приємні зустрічі. Турбувались про мене.

І я в них цього навіть не просила…

Чим я заслужила щастя мати таку прекрасну величезну сім’ю? 😳

Не заслужила. Але з того моменту, коли була впевнена, що стану студенткою ОА просила у Бога, щоб допоміг знайти “своїх” людей в Острозі.

А тепер я можу сказати так, як казала мені Естер (4-курсниця, заступниця голови Братства спудеїв і взагалі людинка-оркестр, яка надихає і словами і справами), Острог – це люди.👭👫👬

Бо без багатьох речей може прожити людина, а от без інших людей – ні. ❤️

От за них я і люблю це маленьке містечко.

І просто дякую Богу і ОА.😊

За церкву і кожну людинку, яку я там зустріла.

За домашню групку “UPG”.

За наші зустрічі кожного понеділка і не тільки.

(Вони стали настільки важливими, як сон)

За можливість служити і навчатися.

За молодіжки в суботу.

За “Альтернативу” і спілкування з друзями-однодумцями та Богом в ОА кожного ранку четверга.

За “випадкові” зустрічі в коридорах університету.

За…….

Просто цей список можна продовжувати дуже довго🤗))

Скажу ще, що коли приїхала на канікули, то зрозуміла: попри те, що вдома прекрааасно, мені не вистачає цього всього.

Але і на відстані ми разом.

Тішить навіть просто факт, що такі люди є.

Щаслива.🥰

……………………………………………….

Але що я хотіла цим сказати?😮

☝️Якщо ти абітурієнт, то не сумнівайся, що в Острозі знайдеш “своїх” людей. Просто завжди будь собою і пам’ятай, що білих ворон не існує. Але, окрім чорних, у світі живуть тисячі різних видів птахів. І не в одному екземплярі. Вони не намагаються копіювати інших і зливатися з колективом.  Вони просто шукають “свій” колектив. Тому і ти просто шукай рідних і, можу запевнити, що знайдеш.

☝️Якщо ти з тих людей, кому я присвятила цю частинку блогу, то знай, що я безмежно вдячна Богу, академії і тобі за те, що ти є! (Мабуть, тут не варто багато слів…)

☝️Якщо ти ………… (а хто ти?🤔😳), посміхнись прямо зараз! 😄Сподіваюсь, читаючи про моє життя, ти не забуваєш жити своє? І, до речі, не думай, що в тебе має бути так, як у мене. У тебе має бути краще. Не за мене краще. За тебе вчорашнього…

P.S. На всі питання відповідаю, як завжди, в інстаграмі @natalkaboiko.art або телеграмі @nataliboiko ))