Привіт усім, мої любі читачі!

Сьогодні для вас від мене хвилинка ностальгії. Розповім вам як я вперше познайомилась з академією і як вирішила вступити сюди.

Отож, для вас моя коротенька історія. Історія про те, яку силу має мрія. Історія, як доказ того, що мрії здійснюються.

Це була весна якогось далекого 2013. Безтурботні шкільні роки, коли до вступу так далеко, а мріяти  так легко. Це була звичайна екскурсія Рівненщиною і перша моя зустріч з академією. Пам’ятаю, коли вперше ступила на це подвір’я, вперше побачила її. Перша думка, яка виникла в голові на той момент: «Тут напевне навчаються найрозумніші студенти!». Думка про те, що можу сама тут навчатись навіть боялась виникнути в голові. Ось вона я – маленька дівчинка, яка ходить цими чистими алеями, боязко озирається навкруги, із захватом розглядає усе навколо і робить фото на спині величезної металевої комахи. Тоді я взагалі не уявляла себе студенткою, не кажучи власне про академію. Це була лиш екскурсія, яка запалила в душі іскорку мрії.

Минуло кілька років. Що ближче був 11 клас, то сильніше спалахував вогник, що тлів у серці ці роки, вогник давньої, ще не забутої дитячої мрії, яка ще тоді так і здавалась недосяжною.

Час ішов… Я вже добре знала що таке «рейтингові списки вступників» та «рейтинговий бал». Я чудово пам’ятаю ту щасливу мить, коли зайшла на сайт академії (який, до речі, одразу сподобався як найзрозуміліший та найбільш доступний), переглянула бали вступників і зрозуміла – моя мрія реальна! Я так довго про це мріяла і тут нарешті усвідомила, що я таки маю шанс!

            Так я поставила собі нову мету. Йшли місяці, які далеко не були солодкими. Скільки наполегливої праці, недоспаних ночей, перечитаних підручників і списаних зошитів. Я стільки років плекала цю мрію і тому я просто не могла її залишити…

            І ось власне я тут! Я – студентка Острозької академії. Сказали б мені про це у тому ж  2013-му, я б нізащо не повірила. Але сьогодні я щаслива. Щаслива від того, що отримую освіту саме тут. Щаслива від того, що переконалась: «Мрії таки здійснюються». Щаслива щодня ходити цими коридорами і переживати найкращі свої роки саме тут. Я щодня в душі кажу спасибі тим, хто підтримував мене і допоміг втілити цю мрію. Я дякую Острозькій академії за кожен день, який є особливим.

            І я нарешті зробила повторне фото на тому ж місці, що й колись. Там, де зародилась моя мрія і там, де вона здійснилась….