Це не вдячності  і любові пост.

Не обговорення за спиною.

Не фантазії.

Хочааа… Якщо добре подумати, то таки вдячності і любові…

Бо мої викладачі варті подяки.

Кожен окремо.

Дмитре Михайловичу, ви унікальна людина! І, можливо,навіть курс “ОНДР” був не таким важливим, як ви для К-11 і особисто для мене. Перед тим, як ми прийшли на нашу першу лекцію до вас, я десь почула, що ви “ходяча енциклопедія”. Але ні! Енциклопедія – це надто сухо. Ви просто чудова Людина із величееезним запасом знань і вміння його використовувати у всіх випадках життя! Ви вмієте надихати і підтримувати. А це для нас дуже важливо.

Максиме В’ячеславовичу, ви мусите знати, що ви найлуччіший декан найлуччішого гуманітарного факультету! А ваші лекції мені, поправді, пропускати ніколи не хочеться. Бо відчуття, ніби втратиш щось важливе-важливе…

Ларисо Степанівно та Ірино Юріївно! Навіть не думала, що УМзПС буде таким цікавим курсом… Тепер моя українська ще краща і миліша. А перемога в обласному етапі конкурсу ім.Петра Яцика ще раз підвердила, що філолог в мені таки живе. Дякую за знання і мотивацію!

Жанно Олександрівно! Ірино Олександрівно! Дякую, що допомогли легко і цікаво глибше дізнатися історію та традиції нашого народу.

Ольго Анатоліївно, ви мегачудова людина! Просто дивуюсь, як у вас на все вистачає терпіння, часу, натхнення… Як вистачає любові до всіх, зовсім різних студентів… Є люди, які вміють мотивувати, не використовуючи голосних слів. Так от, це ви! З вами ми у першому семестрі першого року провели найбільше часу, в порівнянні з усіма викладачами і ви багато зробили для нашої К-11. Ну принаймні, музеї я ще більше полюбила назавжди, так точно.

Дякую кожному! А всім тим, кого не назвала по імені дякую ще більше! Кожному, хто сказав потрібне слово, поділився потрібними знаннями, підказав і надихнув… Ви вже залишили свій слід у моєму житті. А попереду ще доовгий і, переконана, цікавий шлях.

А тепер кілька фактів про викладачів для майбутніх студентів.

Викладачам читати не заборонено:)

Так, я  ще навіть перший курс не закінчила і, хтось скаже, що досвіду в мене, ще ой як мало, але все ж…

Зрозуміла сама і поділюся з вами:)

  • Ніколи не думайте, що викладачі – це чарівники. У них немає ніякої казкової палички, вони не знають ніяких магічних заклинань. Навіть якщо у них високий статус, популярність і т.д. і т.п. А це значить, що якість і кількість ваших знань залежатиме від них на якихось кілька відсотків. Вони віддадуть вам те, що мають віддати, але вчитися ви повинні самі.
  • Викладачам не важливо,ви на державній чи на контрактній формі навчання. (Ну принаймні, я не помітила.) Їм не цікаво, які оцінки ви отримували в школі. Золота у вас медаль, срібна чи немає ніякої.Ви для них – унікальна людина, а ви вже самі вирішуйте, ким ви хочете бути, чи які маски одягати.
  • Їм не жаль ставити високі бали. Вони ставлять стільки, на скільки своїх знань ви показали. Сьогодні у вас може бути максимум, а завтра мінімум. Бо ви так підготувалися. І ніяких претензій. Перше враження і ваша поведінка, звісно впливає, але не настільки як у школі. (Ну у мене так.)
  • Викладачі – це ваші друзі. Хоча… у кожного своє розуміння слова “друзі”. Для мене це такі люди, які завжди можуть допомогти, підтримати, прямо дати відповідь. Міф про “завжди насуплених, нудних викладачів, які прискіпливо оглядають студентів через окуляри на носі” зруйновано:) Можете не вірити, але вступайте до ОА на культурологію (і не тільки…) та переконайтесь!

  Зрештою, це просто мої думки. І вам не варто дивитись на все через призму мого бачення. Вступайте і самі зрозумієте, що оце все не пусті слова чи агітація:)

Щось вас дратуватиме.

До когось ви не будете хотіти іти на пари.

Чиїсь не матимете бажання пропускати.

Хтось розказуватиме вам про “добрих”.

Хтось про “поганих”.

У вас з’являться свої асоціації.

Свої локальні жарти.

Пройдете бойове хрещення першою сесією.

(Раджу бути сумлінним і без “незарахів”:)

З радістю приїдете додому на канікули…

І вже на другий тиждень, як оце я, будете сидіти і прокручувати в пам’яті моменти.

Ностальгія?

Та ні.

Попереду ще не один семестр.

І не одні канікули.

І не одна сесія.

Просто живу моментами…

Вдома прекрасно.

Скоро в Острог.

Ні, не нию.

Мабуть, цілком зрозуміло, з того всього, що я вам наговорила в кількох останніх дописах, що я на СВОЄМУ місці)

Тут і зараз.

А це надважливо.

______________________

Виговорилась, так виговорилась…

P.S. І, як завжди, з радістю почитаю ваші повідомлення в інстаграмі @natalkaboiko.art або телеграмі @nataliboiko.