Усім привіт)

 Як ваше самопочуття? За вікном похмуро та прохолодно, але я люблю таку погоду. Єдине, що псує мій настрій – дим, не має навіть як відчинити вікно та подихати свіжим осіннім повітрям. Кожний ранок та вечір ти наче їжачок в тумані, нічого не видно.

Але  зараз не про це. Я хотіла запитати, якою мовою ви спілкуєтесь?

Просто розумієте, сама я з Хмельницького. У місті існує два напрямки: ті, хто розмовляють російською, та ті, хто розмовляють  суржиком. Дуже мало мешканців Хмельницького у буденному житті використовують українську мову у спілкуванні. Це стало для мене нормою. Коли я приїхала в Острог, моє перше враження «Ого, тут усі спілкуються українською, можливо я теж так буду»

Але, був випадок, який змінив моє ставлення до всього цього. Одного разу, повертаючись з академії, я вирішила заглянути в магазин та взяти смачненьке тістечко. Але своє замовлення я сказала російською. Продавець так дивно подивився на мене, наче я не знаю, що сказала, та почав говорити мені усілякі неприємності, типу я тут ніхто якщо буду розмовляти на мові нашого ворога.

На мою думку, його слова були недоречними.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

У кожного є свій вибір. Ніхто не може засуджувати вас. Наша мова дуже гарна та милозвучна, але російська також нам не чужа, вона частина нашої історії. Чому ніхто так не реагує на англійську, німецьку, китайську?

Я хочу, щоб моє бажання спілкуватись рідною мовою було щире, а не примусове. За цей період навчання в академії мій рівень української явно покращився, і я можу собою пишатись. Сподіваюсь, що через рік я буду вільно розмовляти українською без суржика.