Заглиблюючись у психологію, починаєш маніакально аналізувати інших людей. І це я не перебільшую! Ситуації, в яких це проявляється, до смішного безглузді. Ось, до прикладу, нещодавно я з одногрупницями переглядала фільм, зовсім далекий від якихось психологічних тем — звичайна тобі комедія з нотками мелодрами. Проте ставили ми на паузу той фільм майже щохвилини, тому що починали дискутувати щодо тих чи тих вчинків головного героя, аналізували його поведінку, звертались до фізіогноміки (вчення, за яким характер людини можна визначити за її рисами обличчя, мімікою, зморшками тощо), шукали логіку в його рішеннях, а в результаті виявилось, що на фільм, що тривав півтори години, ми витратили вдвічі більше часу! А зрозуміли це лише тоді, коли стороння людина повідомила нам, що ми лише на другому місяці навчання, а вже активно практикуємо своє ремесло. 🙂 Особисто я, прочитавши багато психологічної публіцистики, зацікавилась графологією, щоб іноді дізнаватись про людину все з одного погляду на те, як вона записує власне ім’я. Мало що тепер залишається в несвідомому. А з появою в наших головах глибинного психоаналізу взагалі “дах злетів” з рефлексією щодо навколишнього світу, навіть з’явилась така собі жартівлива приказка: “а що сказав би Фрейд?”

 

З таким же запалом стараєшся зрозуміти себе. З’являється більше наукових ресурсів, тому що викладають у нас неймовірні викладачі, лекції яких цікаво і корисно слухати. Іноді знаходиш підтвердження якогось тезису в своєму житті, починаєш розуміти, чому час від часу відчуваєш себе не дуже добре, звідки взялись звички і принципи. Нещодавно я дійшла до внутрішнього конфлікту, тому що дізналась, що таке внутрішній конфлікт!.. Ще на перших лекціях нам розповідали, що весь наш курс — це радше курс задля самопізнання, а вже потім — для консультативної роботи. Тоді в це вірилось важко, зараз же навіть не можна під сумнів поставити. Тепер я знаю, наскільки швидко думаю, що відчуваю і як почуваюсь (а це різні речі!), наскільки розвинена у мене увага, пам’ять, як я відчуваю час, який у мене тип темпераменту і яка риса мого характеру найбільше виражається в моїй діяльності. А це лише початок! Попереду ще купа цікавих тренінгів та досліджень, про які я час від часу вам розповідатиму.

 

Отже, психологія це справді не для тих людей, хто неохоче розмірковує про себе і не любить рефлексувати, шукати причини і аргументи, стежити за власною поведінкою тощо. Психологія для мрійників, для юнаків і дівчат, що полюбляють заглиблюватись в себе, а якщо ви саме такий/така, то задумайтесь щодо вступу до нашої спеціальності! 🙂