Ритм життя не працює в сталому режимі, як і я того тижня.  Думаю, мене зрозуміють люди мистецтва, коли я  зазначу про відсутність натхнення, однак я ніколи не збагну людські скарги про брак часу. Тема сьогоднішнього блогу може здатись трохи філософською, та лякатись не варто. Варто розпочинати.

Моя підгрупа тихо сиділа в аудиторії англійської мови, як я запропонувала ідею для привітання нашої колеги з Днем народження (до якого залишились буквально лічені дні). Це не було щось складне та геть оригінальне. Смаколики, плакат, шарики… У думку спало ще дещо. Презентація з кумедними фото. Розповідаючи подібні ідеї, я зіштовхнулась з важким видихом та обуренням коліжанки.

 

— Як добре, що у тебе є багато часу!

 

Набридає, однак подібно звучить часто в нашому суспільстві. На мою думку, це дурне ствердження. Жоден з нас не має багато часу. Час не ділить нас по категоріях. Учень, студент, дорослий чи похилого віку – всі ми обмежені. Інша справа, як ми розставляємо пріоритети, як ми вміємо отримувати задоволення та працювати.

Ніхто не зупиняє людину замість «зависання» в соціальних мережах зробити домашку, чи замість домашки відпочити перед фільмом.

Я вважаю, що подібний вислів, який так легко озвучила моя коліжанка, лише виправдання чи протест проти певної ідеї. І, на превеликий жаль, подібний вираз здатен поставити співрозмовника в сором. “Невже я роблю щось не так?”.

 

Повертаючись до історії, я відповіла коротко.

 

— Ні, а у тебе?

 

Вона нічого не відповіла.

Та головне не це.

 

  1. Немає людини,в якої багато часу.
  2. Завжди можна виділити пару хвилин для приємного сюрпризу іншим людям.
  3. Ніколи не спирай втому, лінь, відразу тощо на час.
  4. Не рахуй чужий час.

На цьому все, до зустрічі в новому блозі!

 

Є питання? Задавай їх у профілі Інстаграм: @spanish_tomat