Ритм життя не працює в сталому режимі, як і я того тижня. Думаю, мене зрозуміють люди мистецтва, коли я зазначу про відсутність натхнення, однак я ніколи не збагну людські скарги про брак часу. Тема сьогоднішнього блогу може здатись трохи філософською, та лякатись не варто. Варто розпочинати.
Моя підгрупа тихо сиділа в аудиторії англійської мови, як я запропонувала ідею для привітання нашої колеги з Днем народження (до якого залишились буквально лічені дні). Це не було щось складне та геть оригінальне. Смаколики, плакат, шарики… У думку спало ще дещо. Презентація з кумедними фото. Розповідаючи подібні ідеї, я зіштовхнулась з важким видихом та обуренням коліжанки.
— Як добре, що у тебе є багато часу!
Набридає, однак подібно звучить часто в нашому суспільстві. На мою думку, це дурне ствердження. Жоден з нас не має багато часу. Час не ділить нас по категоріях. Учень, студент, дорослий чи похилого віку – всі ми обмежені. Інша справа, як ми розставляємо пріоритети, як ми вміємо отримувати задоволення та працювати.
Ніхто не зупиняє людину замість «зависання» в соціальних мережах зробити домашку, чи замість домашки відпочити перед фільмом.
Я вважаю, що подібний вислів, який так легко озвучила моя коліжанка, лише виправдання чи протест проти певної ідеї. І, на превеликий жаль, подібний вираз здатен поставити співрозмовника в сором. “Невже я роблю щось не так?”.
Повертаючись до історії, я відповіла коротко.
— Ні, а у тебе?
Вона нічого не відповіла.
Та головне не це.
- Немає людини,в якої багато часу.
- Завжди можна виділити пару хвилин для приємного сюрпризу іншим людям.
- Ніколи не спирай втому, лінь, відразу тощо на час.
- Не рахуй чужий час.
На цьому все, до зустрічі в новому блозі!
Є питання? Задавай їх у профілі Інстаграм: @spanish_tomat