Другий день червня відзначається своїм локальним святом – Днем заснування міста Острог. З цієї фрази я почну свій блог, адже вона в принципі буде з’ясовувати тему в межах якої розгорнеться текст.

Що ж, для мене відзначився вечір, бо саме на пізні години припало повернення до Острога після вихідних. Це була неділя і я ні про ще не здогадувалась, поки мій автобус не звернув в невідомому напрямку. Пригадую ті злякані обличчя моїх колег не можу стримати посмішку. Ми всі значно злякалися та трохи прилипли до автобусних сидінь. Такий розклад подій означав лише перекриття руху на центральній вулиці міста – проспекті Незалежності, через який пролягає майже усе.

На вході до гуртожитка, мене зустріли мої любі сусідки, що вже в довгому очікуванні знудились. Я доволі довго збираюсь. Люблю коли все на своїх місцях. Кроку не зроблю, поки усе не буде в ідеальній чистоті. Ця звичка частенько стримує мене, що й не дуже заважає жити.

Точно, годі ліричних виступів. Що я побачила в центрі? Дивно казати. Це був бруд, безліч людей, незрозумілі компанії, п’яні та неконтрольовані особи. Грала музика, хто бажав рухався у такт гучної музики. Хтось гойдався на гойдалках, розташованих на той час посеред дороги. Не знаю, що в такі свята твориться удень, однак вечір розчарував. Великою проблемою стали комарі. Їх було більше, ніж просто безліч! Не знаю коли ці хлопці встигли так зрости та ці укуси не проходять навіть при умові змащення.

Робити було нічого, пройшлись до АТБ, до парку. Швидко стемніло. Гуляли діти та люди почали розходитись. Багато тютюну, алкогольних напоїв. Працював фонтан, біля напису “Я люблю Острог” і його навіть змусили сяяти парою ліхтарі. А так то..

На цьому все. Нічого особливого? Певно так, але це такий суб’єктивізм.

Є питання? Задавай їх у профілі Інстаграм:@spanish_tomat