Відносно нещодавно розпочали новий розділ в книжках англійської мови і його назва вдало характеризує моє життя в терміні останніх днів. Проблеми. Ні, не те що б я вляпалась, але магія відкладання (яку я часто наголошую не використовувати) доклала руки до моїх блогів. Не знаю достеменно чи буде це блог пояснення, а чи можливо щось корисне. Хоча ні, придумала. Давайте ж бо поговоримо про те саме. Про проблеми.

Я звикла до гуртожитку № 10. Відшукала плюси в координатах стосовно міста, позитивні сторони військового ліцею поряд та навіть винайшла спокій до вічних вантажівок поряд. Однак не варто розписувати одну чарівність та привабливість. Давайте перейдемо до правди.

1.     Постійні проблеми з кранами на кухні (стосовно правого корпусу другого поверху). То знімуть, то зламається, то його заберуть, то поставлять, то він потече, то його не включиш. Довгий час з трьох кранів працював лише один. Потрібно було бачити ці черги людей, які просто прагнуть промити посуд.

2.     Душові кабінки. Розумію, що в них окрім студентів ніхто не миється, але не вірю, що ніхто з персоналу не звертав увагу на робочий стан. В лівому корпусі на першому поверху остання кабінка є несправною. Кран не можливо включити, а сам натиск води намочить усе, окрім тіла.

3.     Холодна вода. Взимку не справедливо та без об’єктивної причини, студенти мились довгий час у ХОЛОДНІЙ воді. Зараз, в літній час це більше менш допустимо, але не в період грудень-березень.

4.     Люстри. В кімнатах жахливі люстри. Особисто в тих, де бувала і жила я. На жаль, працівники ніяк не сприяють цьому. Стеля доволі висока, тому самостійно студенти не здатні з цим справитись.

5.     Квадратура кімнати не розрахована на кількість мешканців, яка зареєстрована в офіційних документах.

На додаток, попрошу кожного слідкувати за собою. Особливо в місцях спільного користування. Прошу вибачення за деталі, проте не можливо користуватись туалетними кабінками, де постійно все у відвідувачів летить повз.

Інтелігенція починається з простого. Виховуйте в собі те, з чим хочете в майбутньому мати справу.

Я не маю на меті принизити щось або когось. Моя ціль це погляд на справжні речі під реальним кутом. Не кожен буде стикатись з цим, але потрібно знати та розуміти, що Острозька академія не є місцем з рожевих мрій. Так, це можливості та нагоди для розвитку себе, перспективи майбутнього, але поки ми не почнемо жити поза порогом університету гідно, то сенсу з одного диплома мало.

Окремо дякую прибиральницям, що кожен день підтримують чистоту. Вдячність і тим, хто вміє слідкувати за собою.

Є питання? Задавай їх у профілі Інстаграм:@spanish_tomat