Саме цими словами хотілося б почати свій блог, адже все, що я буду публікувати тут, буде пов’язане якимсь чином з академією та моїм студенським життям.  Щоб не засмічувати блог з перших рядків непотрібними відомостями про моє «цікаве» життя, я просто скажу, що ця дівчина на фото-то є я. Трішки серйозна, трішки шибайголова, загалом- набір суцільних парадоксів. Сподіваюся, що період навчання в академії стане найяскравішою сторінкою книги мого життя. Впевнена , що саме академія допоможе мені розвинути в собі справді сильну особистість! Отож, розпочнімо подорож моїм, сподіваюся, цікавим студентським життям!

Zw7zqB-1NZE

Маю намір розповісти вам про те, як пройшли перші мої дні в ролі студента: що відчувала, де була і таке інше. Отож, вважаю за потрібне почати з посвяти. Це було щось неймовірне. Я наче на день поринула у минулу епоху і відчула терпкий запах історії, яку несуть собою стіни Острозької Академії. Чесно кажучи, я ще досі не розумію до кінця, що  є спудеєм цього величного університету. Перш за все на мене одягнули довгу сіру мантію, яка собою закрила мою чудову сукню, але мені ні на секунду не хотілося знімати цей символ посвяти. Важливі і теплі слова настанови так ніжно торкалися серця і якась невимовна гордість за те, що ти є частинкою найкращого університету. Вже в той день я зрозуміла, що я тут потрібна, я небайдужа.

Взагалі ще багато можна розповісти про посвяту, про сльози мами, яка обіймала і казала: “як же ж ти виросла, моя маленька дівчинко”. Напевно, саме в цей день вона зрозуміла, що вже пора відпускати мене у доросле життя. Більше того, в цей день це зрозуміла я! це був дійсно переломний момент, коли до мене дійшло, що як казав Скрябін «мріяти не можна, треба пахати».

Отож, з перших днів навчання я зрозуміла, що треба буде багато працювати. Стільки, скільки я списала за першу пару, мабуть, не писала ніколи в житті. До того ж, це було настільки швидко, що я думала, ручка почне диміти. Прийшовши в гуртожиток, я зрозуміла, що тут я зовсім сама. Немає більше сильного маминого плеча, на яке можна обпертися. Але я не з тих, хто рюмсає, тому на хвилину засумувавши, стрепенулась і зрозуміла, що не все ж життя ховатись під маминою спідницею.  До речі про гуртожиток. В гуртожитку свій світ, своя атмосфера. Особливо відпочити поки що не вдавалося, але от емоціями я наситилась вдосталь за перші кілька днів. Спочатку було страшно жити в гуртожитку, адже  наслухалась всяких історій про «страшних» старшокурсників, які безжально знущаються над першокурсниками. Офіційно заявляю, що то всьо брехня і провокація! Я б ніколи не проміняла б життя в гуртожитку на квартиру. В перший ранок в мене був особливий будильник. Я заїхала 30 серпня і в гуртожитку йшов ремонт. Робітники не знали, що хтось з студентів вже проживає  і тому о 6:00 з холу лунали такі приємні жіночі голоси, які мене так швидко підняли на ноги,  що мабуть мій півень вдома їм позаздрив би. Пісні були хороші і голоси приємні, але гучність можна було б трішечки зменшити. Коли о 8:00 я виходила з гуртожитку і похвалила жіночок з прихованим талантом вокалісток, вони довго вибачалися, але я сказала що не ображаюся.

Не зважаючи на втому і труднощі адаптації, перші дні були сповнені хорошими емоціями. Я ні на хвилинку не жалію, що обрала саме цей вуз, адже тут справді відчуваєш себе елітою!Отож, напевно вже слід завершувати, а то я щось сильно захопилася. Вважаю, початок блогу є успішним! Сподіваюся, що й моє навчання буде таким самим. Вперед до нових досягнень!