Отже, логічно було б якби я розпочала із фрази “усім привіт”, проте предмету “логіка” у нас ще не має. Тому, я розпочну із деяких фактів про себе. Мене звуть Таня, мені 17 і я мріяла про Острозьку Академію близько трьох років. (звучить так, ніби я сиджу на зібранні анонімних любителів Острозької академії 😂)
Звісно, я здійснила свою мрію, до якої так довго і так старанно ішла.Тому, настав час розповісти вам усім про мій перший день у стінах НаУ “ОА” , про церемонію інавгурації, про першу в своєму житті лекцію і решту деталей)


Почнемо з того, що як тільки я підійшла до нашої чудової арки, то відразу побачила купу людей із табличкою “Факультет романо-германські мови”. І це дуже круто, бо без них я б точно загубилась серед всіх цих людей) Мене завели на нашу кафедру для того, щоб я взяла свою омріяну мантію ❤❤❤ Після цього нас провели до місця, на якому ми мали зустріти нашого ректора зі словами “ВІВАТ!ВІВАТ!ВІВАТ!”. Любі абітурієнти, коли будете стояти на нашому місці, то кричіть чим голосніше 😀. Отже, церемонія інавгурації розпочалась з маленького перфоменса. Нам показали як розпочалась історія нашої альма матері. Наступною була промова ректора, під час якої нам роздали Біблії (нам відразу натякнули про нашу нелегку долю і видали Біблію англійською), на яких ми тримали руки під час нашої маленької присяги. Після інавгурації у нас була лекція про важливість отримання Україною незалежності. Чесно, я думала, що це буде нудна лекція повністю поглиблена в історію творення нашої держави. Проте, лекція виявилась шалено цікавою, адже ми слухали її з вуст людини, яка пройшла ці етапи формування, i уся лекція була побудована на історіях з життя.

Цей день був дуже насиченим, тому, якщо ви думаєте, що це був кінець, то ви помиляєтесь😊. Ввечері нас чекала мегакрута співанка. Ні, ми не співали українські народні пісні) Ми зібрались в парку академії з плєдиками, і нас зустріли мегакруті чуваки з гітарками. Ми співали все : від Скрябіна до Спліну. В повітрі панувала така тепла атмосфера, яку я відчуваю лише вдома. В цей момент я справді зрозуміла, що ОА і всі ці люди навколо – мій дім.