Усі дівчата з нетерпінням чекали на Свято Весни. Довкола було стільки  квітів та посмішок. Усі почувалися задоволеними, ніхто навіть й не згадував про свої проблеми. 

Нам обіцяли, що це буде наш останній офіційний жіночий день. Нібито свято “8 березня” – це відлуння радянщини, тож його треба негайно скасувати. Але ж всі чудово розуміють, що люди будуть продовжувати святкувати.
З самого ранку сонечко напевно теж вирішило нас привітати. На вулиці було дуже тепло та гарно. Усюди мерехтіли різнобарвні тюльпани, гуляли закохані. Здавалося, у цей день усі були щасливими. Ми з моїми сусідками по кімнаті вирішили розпочати марафон морозива. А увечері усі пішли святкувати.
Я святкувала зі своїми одногрупницями. Це було вперше, коли ми усі разом зібралися. І знаєте, мені сподобалось;) Було дуже приємно, коли на вулиці нас вітали незнайомі хлопці, вигукуючи: “Дівчата, зі святом!” Але я напевно ніколи не забуду, як перед нашою жіночою ватагою зупинився хлопчик років десяти зі словами “Ви ж дівчата!” та почав нас вітати, а потім кожні поцілував руку. Це було дуже мило;) Складно й передати, яке задоволення я отримала від усього цього.
Наступного дня усім дівчатам-економістам в академії вручили маленькі листівки та цукерки. Але одногрупники нас так і не привітали. Багатьох це засмутило, але потім ми дізнались, що хлопці планували якийсь сюрприз і щось у них пішло не за планом, тож свій подарунок ми отримаємо у цей вівторок (так нам пообіцяли).
8 березня – це чудове свято.
І величезне дякую тим, хто таким його робить;)