Навіть не уявляю як вам описати моє бажання вчитися в ОА. Я могла годинами досліджувати офіційний сайт академії, а коли думала про те, що можу не поступити туди, то в мене починалася справжнісінька паніка. І ось я тут! Мрії здійснюються! І знаєте, це такий кайф, коли те, до чого ти так довго прагнув нарешті належить тобі.
Цього дня я прокинулась дуже рано. У кімнаті ще нікого не було, крім мене звичайно ж ( а я живу в гуртожитку), і я не знала чим себе зайняти. Десь біля години я просто сиділа коло вікна та пила каву. У голові було багато чого – і сум за домівкою, і страх перед майбутнім, і хвилювання, та найголовніше – розуміння, розуміння того, що сьогодні зміниться усе, що сьогодні я стану спудеєм.
Час пролетів дуже швидко! І ось я стою у натовпі переляканих першокурсників і повторюю клятву за ректором. Потім було привітання ректора, привітання ще багатьох незнайомих мені людей, і тут на сцену запрошують людину, яку я знаю напевно з дитинства, поета, біографію якого я вчила ще у школі та вірші якого я пам’ятаю навіть зараз, – Івана Драча. У той момент у моєму серці прокинулася велечезна гордість, що я навчаюсь тут. Адже він приїхав не до Києва, не до Львова чи може до Харкова, він приїхав саме сюди, саме в це місто, щоб привітати нас – студентів Острозької академії.
Цей ранок був дуже насичений новими емоціями та враженнями. І хоч я трохи втомилась, мені усе неймовірно сподобалось. Це був дуже гарний початок мого навчання в академії. Сподіваюсь, що так буде й надалі.