Наспівуючи  пісню гурту “Океан Ельзи” ( і зовсім трошки змінюючи слова) збирала речі. “Зимові канікули –  це ж так прекрасно!” – продовжую себе втішати. Я так звикла до цих стін, до цієї атмосфери. Звичайно, моментами було важко, хотілося скоріше приїхати в рідне місто та навіть краєм вуха не чути про навчання. Модулі, практичні, екзамени – здається, що ти сходиш з розуму, і, як середньостатистичний студент, відкладаєш всі справи на останній момент. Безсонні ночі, списані сторінки конспекту, втомлений погляд – це сесія, друзі. Але склавши її ти відчуваєш себе повноцінним студентом.))

За цей семестр змінилось дійсно багато речей. Так, я здобула дійсно важливі знання в академії, звикла до самостійного життя. Але трапилось щось більше, важливіше – я знайшла хороших друзів ( спасибі, 221 кімната, за гарно проведений час, я сумуватиму!), зрозуміла, що без одногрупників буде важко, адже кожен з них уособлював цілісність єдиного, неповторного колективу, почала сприймати Острог, як своє місто, а не просто місце перебування під час навчання.
Я звикла до цього. Я полюбила це. Я не можу без цього.
Шалений ритм життя втомлює, але тиша стін в рідному домі вибиває з колії.
Як сказала одна знайома мені людина, потрібно цінувати кожен день в академії. До чого я Вас і закликаю, мої любі друзі.

P.S.”…з  колишніх днів не завариш чаю любив як вмів і люблю як знаю і знов чекаю і знов чекаю …”  – пише Юрій Іздрик. Ну а я чекатиму повернення в Острог та початку навчання.♥