Щось давненько я не писала сюди, все у справах і у справах. Коли їхала в Острог, то гадала, що в цьому маленькому місті нічим буде зайнятися. Ех, як я тоді помилялася.

 

Вітаю, це я, після місяця навчання в ОА. Так, я дуже помилялася, коли думала, що не буде чого робити тут. Я навіть не маю часу щоб нормально поспати і поїсти (на цих словах мають бути сльози).

ly5wkjcgm2g

Почнемо з того що мене нарешті поселили у гуртожиток (!!!), чому я була неймовірно рада. І якщо ви думаєте, що моя радість, швидко минула, то ви не вгадали. Насправді мені тут неймовірно круто і набагато краще, ніж коли я жила на квартирі.

2016-10-07-00-16-22

Тепер у мене є хороша затишна кімната, дві чудових сусідки і постійна гаряча вода (правду кажучи, черги в душ теж є, але то таке).

Холодильник у кімнаті – це моя давня мрія. Нічний дожор, чекай на мене.

2016-10-07-00-16-03

Тепер я живу у 4-му гуртожитку. Його ще називають “Титаніком”, або “Гаражем”, бо будівля ця хитромудро оббита залізною бляхою.

Мене дуже порадувало розсташування гуртожитку. Тепер мені однаково близько і до академії і до КМЦ.

А от погода мене не радувала. Дощ, опале листя і т.д. – це звісно романтика і все таке, але жахливо холодно. Особливо, якщо ти не поїхала додому і у тебе геть нема теплих речей. Отож хоч я і майбутній письменник ( сподіваюся), але щось поки осінь мені не навіяла романтично-меланхолійного настрою.

Хоча осінь в Острозі – це справді дуже красиво.

Але мені було не до милування цими красотами, коли я поверталася ввечері в холод і під дощем із КМЦ. Там, як і завжди було суперськи, та потім мені підмочили настрій тією зливою.

Наша театральна студія має зробити постановку на День академії (який перенесли до 25 жовтня, бо президент людина зайнята, а ми без нього не почнем, бо ми еліта і святкуватимемо лише із високопоставленими особами, щоб ви розуміли), отже наш режисерчик Вадим показав нам те, що ми маєм зробити. Це щось настільки абсурдне і настільки класне, що не передасиш словами. Потім опишу.

(Не питайте, що це і для чого, ой не питайте.)

g9xe8ptlrms

А ще сьогодні я ходила у літературну студію “Ровер” ( бачите, яка я молодець, куди тільки не ходжу). Веде цю студію наш викладач Роман Анатолійович.

Більшість людей, що прийшли туди – це мої улюблені Т-11 (недарма ж ми творці), але були й інші курси та спеціальності. Взагалом мені сподобалося, хоча було трішки натягнуто, чи що. Хоча, я сподіваюся, що це лише сьогодні так, бо ми поки не знайомі.

У мене зараз гарний настрій, бо завтра я їду додому і отримаю солодощі й теплу ванну.

 

P.S. нам ще дали стипендію (ура!) і дехто вже навіть встиг її розтратити.

Цитую: “У мене була стипендія, але я зайшла в магазин, а далі не пам’ятаю”.

Так от мораль – 820 грн стипендії це мало, але якщо і цього нема, то це ще гірше.