Коли вперше чуєш, що ректор твого навчального закладу психолог, ти дивуєшся. А коли він на парі задає завдання написати есе на надзвичайно складну тему, ти взагалі дезорієнтуєшся. Але згодом все проясняється (ти думаєш: «о, це можна буде і блог заодно написати»), і ти знаходиш в собі сили сісти і взятися за роботу.

Отож, якою ж я була? До вступу в академію і до мого трохи дорослішання (якщо можна це так назвати) я була людиною, яка часто не відповідала за свої поступки; можна сказати що я була лінивою людиною, але мені лінь; коли на моєму шляху планувалися якісь труднощі – я довго обдумувала як їх подолати; я дуже хвилювалася, коли чула, що хтось про мене говорить те, що мені і оточуючим може не сподобатися. Якась суцільна хвиля негативу, треба щось позитивне згадати… я була дуже позитивною дівчинкою, я не боялася контрольних, і навіть ЗНО пережила без впадання в депресію. Що зараз змінилося? Не знаю навіть. Треба подумати. Скажу чесно: це найскладніший текст, який я коли-небуть писала (не рахуючи ЗНО). Ігор Демидович, Ви казали що це есе нам допоможе розібратися в собі, поки що я лише дедалі більше заплутуюся в собі. Ну але надіємося на краще, ще потрібно дати відповіді на 3 питання. Ну гаразд, пробуємо.

Отож, якою я стала? Те що я вступила до НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ», вже говорить за мене, що я стала кращою (елітарна молодь все таки). Я цілком серйозно. Таке відчуття, що тут не лише люди та атмосфера впливають на тебе, а навіть стіни. Я стала більш відповідальною; про перемогу над лінощами поки ще говорити рано, але прогрес вже помітний; труднощі я вирішую набагато швидше ніж це було раніше; зараз мені абсолютно все одно на те, що про мене говорять люди, яким не подобаюся, адже я стала більш впевненою в собі, і знаю що є люди які мене люблять, і разом ми зможемо протистояти навіть сесії. Модульних контрольних я стала боятися, а іспитів стала боятися ще більше ніж контрольних. В академії говорять, що всі студенти думають: як перед іспитом все вивчити, а економісти думають про те, як на іспиті все списати. Це не правда. Можливо колись так і було, але зараз всі думають лише про те, як усе вивчити ще далеко до іспиту, щоб потім лише дещо переглянути, і скласти все на відмінно. Я так і намагаюся робити, але хвилювання всередині мене дозволяють мені, навіть тоді коли я впевнена у своїх знаннях на всі 100% зробити помилки, або ж забути все на світі, тоді на допомогу приходить лише Валер’янка (це не реклама лікарського засобу), хоча інколи вже навіть вона не в силах. Загалом, якою позитивною дівчинкою я була, такою і залишилася, тільки нервуватися трохи більше стала (нічого, вчені довели що нервові клітини такі відновлюються).

Якою ж я стаю? Я дорослішаю. В мене змінюються звички, міняється смак, я змінюю свій круг спілкування. Все йде до кращого. Я працюю над собою. Стаю більш відповідальною, більш працьовитою, ще більш позитивною, покращую вміння контролювати свої емоції. Найбільше на мене вплинули, звичайно, розмови з батьками, але варто відмітити, що рідна академія і всі люди які за цей період мого життя стали рідними, є вагомим важелем на шляху до мого самовдосконалення. Я стаю кращою, а маю бути ще кращою, у всіх смислових сенсах цього слова.