Йшли звичні навчальні будні, та осіння погода підкосила мене та створила сприятливі умови для моєї хвороби. В зв’язку з цим та іншими обставинами, я уже тиждень у себе вдома, у Кам’янці-Подільському. Нібито все добре, але чогось не вистачає. Не вистачає мені моєї рідної ОА. Але чому?

Тому що, щодня було щось цікаве і нове. Щодня я ходив на лекції, практичні і це мені додавало стимулу і азарту до нових звершень та відкриттів. Навчання у ОА – це не нудні та виснажливі будні. Так, потрібно працювати, та ця праця лише на користь та в задоволення.

 Тому що, щодня я спілкувався з цікавими людьми. Зі своїми друзями, з якими ми завжди мали цікаві дискусії та різноманітні пригоди (в межах розумного). З викладачами, іншими студентами, які давали якісь поради чи просто спілкувались.

Тому що, щодня крім навчання були цікаві розваги. Спеціальні лекції, зустрічі, конференції, кінопокази, та навіть флешмоб – щодня у ОА було щось таке, що змушувало тебе відволіктись від навчальних буднів з користю і цікавістю.

Та мій сум минає швидко, адже завтра вранці я уже буду повертатись в уже рідний мені Острог. Дивне відчуття – прожив у містечку лише два місяці, а уже відчуваєш, як ти не можеш без нього, а без ОА тим більше. Тому я вже готовий розповідати щось більше вам, мої читачі, тому чекайте. Дякую за те, що читаєте мої блоги. Сподіваюсь, наступного року ви зможете поспілкуватись зі мною наживо (якщо захочете).

Щиро ваш,
Артур Колдомасов, РС-11.

pweptmmzoii