Цього четверга наша академія зустрічала дуже поважну персону – президента України. Стільки галасу, хвилювань та засобів безпеки я ще не бачила ніколи. Навіть не віриться, що одна людина може завдати стільки клопоту. Але це реалії нашого життя, і те, що ми звикли бачити в кіно у всій красі постає в повсякденному житті. Та й виглядає наш президент як звичайна людина, і гадаю, що якщо б в якомусь іншому випадку я побачила його у натовпі, то навіть і не подумала, що життя цього чоловіка наповнене охоронцями, важкими думами про долю країни, сеймами та законопроектами.
Цей день я провела не дуже вдало, адже значну його частину я просто чекала приїзду президента. Усі студенти повинні були залишити телефони вдома, пройти через металодетектор та залишатися в академії, поки він не приїде. Усе це дуже втомлювало та дратувало – з одного боку, а з іншого – нам випала нагода поспілкуватися з нашими кураторами та деканом і дізнатися більше про академію. Це була найприємніша частина нашого очікування. Куратори розповідали про себе, жартували, а декан показувала нам різні фільми та шукала будь-яку можливість, аби нас розважити. Також нас пригощали чаєм та дуже смачним печивом. Після чьотирьохгодинного очікування ми нарешті побачили президента. Разом з ректором він перерізав стрічку, подивився невеличкий спектакль та поважно пішов в академію. Там у нього відбулася конференція, на якій мене, на жаль, не було.
Я ж цього вечора вперше відвідала кав’ярню “Американо”, яку напевно знає кожна дитина в Острозі. Але вечір був гарний, та й кава смачна. Так приємно відпочити посеред скаженого тижня)