Привіт, любі читачі!)  Вже два дні я перебуваю в рідному домі, а руки так і чешуться поділитися з вами всім-всім. Сьогодні буду писати багато та на емоціях. І дуже сподіваюся, що в цих рядках зможу передати вам всю суть того дійства, на якому я була присутня ( ну і настрій, звичайно).
Академічний хор здійснив поїздку до м. Сандомир (Польша) на III Концерт колядок і православних піснеспівів. І, особисто в мене, залишилися тільки позитивні емоції. Триденна атмосфера, що оточувала мене, була просто неймовірною. Кожен був частинкою того великого дійства, яке стало чимось новим для хору. Тим, що, можливо, зробило нас впевненішими в своїх силах, внесло якісь свої, нові корективи у наші відносини.


Починаючи тему щодо гостинності поляків можна говорити довго. Нас чудово зустріли та показали місто (тут хочеться зазначити, що я, як людина, що не дуже полюбляє нудні екскурсії, дійсно була вражена красою міста та розповіддю екскурсовода). Ну,і між нами, міф про досить специфічну кухню поляків я розвіяла)).
Наш хор виступав в замку, стіни якого мають свою історію. Тепер і ми є її частинкою. Не впевнена, чи багато людей серед  присутніх розуміли пісні українською мовою, але точно знаю, що музикою ми зуміли доторкнутися до кожного ( як би то банально не звучало). Адже очі людей не можуть брехати.) Ну а потім нас чекала святкова вечеря з учасниками концерту, а саме чоловічим хором з Варшави.
Також наш хор мав змогу заспівати в католицькому костелі, що просто заворожував своєю красою. Його стіни були розписані візантійсько-українськими фресками, що несли в собі духовну атмосферу цього місця. А акустика створювала особливий настрій.
Їхати додому було трохи сумно, але розуміння того, що спогади залишаться назавжди, зігрівало як ніколи. Як і присутність поряд людей, з якими відбулося безліч хороших моментів.
Ось такою для мене стала ця поїздка – теплою, душевною, емоційною та цікавою. І як після того не любити музику, що об’єднує людей?…