Оскільки додому їхати далеко, а після напруженого тижня в академії таки хотілось з’їздити кудись, розвіятись, та й нашу нещодавно закладену традицію подорожей треба було підтримати, ми з Наташою вирішили поїхати в Рівне.

 

Півтори години в автобусі, хоча хотілось би трішки довшої дороги, надто вже приємним є для мене споглядання імпресіоністичних картин через вікно маршрутки, і ми в Рівному. Після маленького тихого Острога це місто здалось просто мегаполісом. Як я скучила за звуками великого міста, гамір тролейбусів, десятків автомобілів і маршрутних автобусів, вуличні музиканти (це вам не львівські й не коломийські, але вже хоч щось), шумні, наповнені людьми вулиці. Всього цього так не вистачало в Острозі. Цілий вечір ми гуляли містом. Наташа зі своїм другом Женьою показували визначні місця, та найцікавішими були затишні непримітні місцини, освітлені у напівмороці бляклим світлом ліхтарів.

А ще ми зайшли на піцу у надзвичайно красиву атмосферну кафешку «Pleasure cafe».

А ось ранок наступного дня ми розпочали сніданком у кафе «Солодка хвилинка». Чесно кажучи, студентське життя відучило їсти стільки солодощів, тож було смачно, але важко. 

Цілий день ми витратили на прогулянки по магазинах і вже ввечері з напівпорожнім гаманцем повернулись в Острог.

Такі чарівні подорожі залишають після себе море неперевершених вражень, які й не хочеться викладати на папір, адже тоді вони втрачають свою магічність.